Матеріал надано ukrlib ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Інтернаціоналізм його мислення і совісті,
виплеканий в надрах рідного народу, розкрився і задзвенів високою нотою
у віршах суворих і ніжних. Ми відчуваємо, як сердечний біль поета
переливається в «біль Гренади і траурну зажуру Конго», а глибокі свої
симпатії він адресує кубинським дівчатам, що за бородачем офіцером
ідуть з важкими автоматами за плечима. Душевна розмова його кладеться
до убогої негритянки, рукам її він співає «золоту хвальбу».
Чорна моя! У чорну нивку
&...
