|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Євген Гребінка
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Євген Гребінка
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
Євген Грибінка
(1812 — 1848)
Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім'ї дрібного
поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на
Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від
приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії
вищих наук (1825 — 1831); тут почалася його
літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки
як майбутнього письменника мала його активна участь у
літературному житті гімназичної молоді. У
літературному гуртку жваво обговорювалися літературні
новини, твори Радищева, Пушкіна, Рилєєва, перші спроби пера
гімназистів, що вміщувалися в рукописних альманахах. Один з
них виходив за участю Гребінки, в кожному щотижневому номері якого,
за свідченням сучасників, з'являлися його твори, “переважно
сатиричні”. Згодом він став основним співробітником
рукописного журналу “Аматузія”. Після закінчення гімназії та
короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського
козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора
Убіжище на Полтавщині і періодично займається літературною
працею (у цей час з'являються друком його окремі байки,
уривки з перекладу “Полтави” Пушкіна). У 1834р. Гребінка
переїжджає до Петербурга, де зав'язує широкі знайомства
з літераторами й діячами російської культури, зокрема
Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує
літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе
вдома. Разом з тим він домагається прихильності М. Греча,
графа Хвостова та інших високопоставлених осіб, завдяки яким
займає непогані посади на цивільній службі, друкується в
столичних журналах. У Петербурзі Гребінка розгортає жваву
літературну діяльність, систематично виступає із своїми
творами на сторінках “Современника”, “Отечественных
записок”, “Литературной газеты”, “Утренней зари” та
ін. Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому
становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій
половині 1836р. Він брав безпосередню участь у викупі його з
кріпацької неволі. На літературних вечорах у Гребінки Шевченко
дізнається про новини тогочасного російського й українського
літературного життя, зближується з багатьма прогресивними
діячами російської культури, зокрема майбутніми петрашевцями
М. Момбеллі та О. Пальмом. Особлива заслуга Гребінки в тому, що
в 1840р. з його допомогою побачив світ “Кобзар”
Шевченка. З кінця 30-х рр. Гребінка виступає як невтомний
організатор українських літературних сил. Так, за його
участю в 1841р. виходить альманах “Ластівка”, на сторінках
якого були опубліковані твори Шевченка,
Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Боровиковського, Забіли
та інших авторів, добірка українських народних пісень і
приказок. Тут же було вміщено два напівбелетристичних нариси
Гребінки — передмова “Так собі до земляків” і післямова “До
зобачення”. Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким
він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською
мовою “Полтави” Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад
Гребінка назвав “вільним”; це виявилося, зокрема, у
багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен,
деяких подробиць, у трактуванні окремих образів
тощо. Гребінці належить також кілька українських ліричних
поезій, що виникли на грунті народної творчості (“Човен”
(1833), “Українська мелодія”, “Заквітчалася дівчина...”,
“Маруся” та ін.). Найвизначніше місце в художньому доробку
Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як
байкареві принесли “Малороссийские приказки”, що
з'явились окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836
рр. Байки Гребінки органічно пов'язані з народними
приказками і прислів'ями, не випадково він називає свої
твори “приказками”, побудованими за принципом розгортання й
конкретизації фольклорних прислів'їв (в основі байки “Верша
та Болото” — мотив народного прислів'я “Насміялася верша з
болота, аж і сама в болоті”; повчання байки “Школяр Денис”
взято з прислів'я “Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать”
тощо). В окремих з байок поет творчо використав традиційні
мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьма
послідовниками. Приміром, в основу “Могилиних родин”
покладено чотирирядкову притчу “Гора-породілля”
Федра. Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому
життєвому матеріалі, іншими художніми засобами оброблені в
таких байках Гребінки, як “Рибалка” (“Селяни і Ріка”),
“Ведмежий суд” (“Селянин і Вівця”), “Грішник” (“Троєженець”) та
ін. Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські
якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа —
оповідач — тлумач смислу байки, її морального
висновку (“Ведмежий суд”, “Рибалка”, “Будяк да Коноплиночка”
та ін.). Багато байок Гребінки побудовано у формі монологів
(“Пшениця”, “Маківка”, “Школяр Денис”). Окремі байки
українського поета — це суцільні діалоги, що нагадують
невеличкі п'єси (приміром, “Ячмінь”), проте й у них
присутність автора-оповідача, точніше, його ставлення до
зображуваного виявляється досить виразно. Поетичний доробок
Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом
і тематикою, ніж українською. Його російські вірші переважно
романтичні (“Печаль”, “Скала”); широкою популярністю
користувалися свого часу романс Гребінки “Черные очи” (“Очи
черные, очи страстные..”), вірш “Почтальон”, “Песня” (“Молода
еще девица я была...”) та ін. Переспівами
українських народних пісень були поезії “Казак на
чужбине (Украинская мелодия)”, “Кукушка (Украинская
мелодия)”, “Украинская мелодия” (“Не калина ль в темном
лесе...”) та ін. Історичному минулому України присвячені
вірші “Курган”, “Нежин-озеро”, “Украинский бард” і поема
“Богдан” (1843), написані на основі
народних переказів. Популярність Гребінці як
прозаїку принесла збірка “Рассказы пирятинца” (1837) та інші
ранні твори, написані переважно в романтичному дусі за
фольклорними мотивами — українськими народними легендами,
казками, переказами. З українською тематикою пов'язані також
повість “Нежинский полковник Золотаренко” (1842) (в основу
повісті покладені історичні події, що відбувалися одразу
після возз'єднання України з Росією) та роман “Чайковский” (1843), що
є одним із значних досягнень
Гребінки-прозаїка. Якщо твори Гребінки 30-х — початку 40-х
рр. мали загалом романтичний характер, то ряд інших повістей
й оповідань. цього і пізнішого часу
відзначається реалістичною спрямованістю. 1840р.
— повість “Кулик”, написана в дусі естетики натуральної
школи. 1841р. — “Записки студента”, написані у формі
щоденника і присвячені темі “маленької людини” (ця ж тема
порушується у романі “Доктор”). 1847р. — надрукована одна з
останніх повістей Гребінки — “Приключения
синей ассигнации”. В цей період з’явилися також
повісти “Лука Прохорович”, “Верное лекарство”, “Сила
Кондратьев” (надрукована в “Современнике”), кілька фізіологічних
нарисів: “Петербургская сторона”, “Провинциал в столице”,
“Хвастун” та ін.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
