|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Іван Драч
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Іван Драч
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
Іван Драч
П'ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Великої
Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев'ятому —
народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с. Теліжинці на
Київщині. Після війни біографія І. Драча складалася в
прискореному темпі: за десятиліття — до військової служби
(1955 — 1958) — він здобув середню освіту,
викладав російську мову та літературу в сільській семирічці,
був на комсомольській роботі — інструктором райкому
комсомолу. Після армії вчився в Київському
університеті (завершував навчання заочно, бувши
співробітником «Літературної газети»), закінчив Вищі
кіносценарні курси в Москві (1964), працював у сценарному
відділі Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, редакції
журналу «Вітчизна», в Спілці письменників
України. Чимало списів ламалося навколо поеми «Ніж у сонці»
(1961), якою молодий поет дебютував в «Літературній газеті»
ще до виходу першої збірки — «Соняшник». Нечасто перші
книжки молодих літераторів стають таким помітним явищем,
як «Соняшник». Ця збірочка, що містила сорок умовних балад,
етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творів
з примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими для
багатьох тодішніх читачів, і через двадцять років
згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата,
гостросучасна. Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з
ким. Але він, разом з тим, ніби кожного разу починається
заново, ніби йде за власним закликом, проголошеним у другій
збірці — «Протуберанці серця» (1965): «Народжуйте
себе». Поет «народжує себе» і в «Баладах буднів» (1967), і в
збірці «До джерел» (1972) (хоч це в значній мірі підсумкова
книга, вибране з попередніх видань), і
в інших. 1972p. вийшла збірка І. Драча «До
джерел». До вибраних творів він додав чимало нового,
завершив її перекладами з поетів республіканських радянських
літератур та літератур зарубіжних. Тут з'явився вірш «Зелена
брама», який через десятиліття дасть назву книзі, що буде
відзначена Державною премією СРСР. Та й збірка «Корінь і
крона», яка вийшла у 1974 році, почалася вже тут, у роздумах
над підсумком першого десятиліття в поезії. Ця книга, складена з
двох розділів — «Подих доби» та «Подорожник», вивірила поета
на життєспроможність і в координатах сучасності, і в
координатах історії. За неї в 1976p. І. Драч удостоєний
Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. У поета є
наскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з'єднує все творене ним,
— оте горіння, палання в спразі людяності і краси, і змоги,
що про нього вже сказано ще в першій серйозній роботі про
творчість І. Драча — передмові Л. Новиченка до «Соняшника».
Звучить ця тема і в гостро драматичній тональності (назвемо,
крім поем «Ніж у сонці» та «Смерть Шевченка», драматичні поеми
«Дума про Вчителя» й «Зоря і смерть Пабло Неруди»), і в
мажорно-вибуховій, як у вірші «Небо моїх надій», що
відкриває і першу збірку, і цикл «Дихаю Леніним» у книзі «До
джерел», і збірку вибраного «Сонце і слово» (1978) Чергова
книжка російською мовою «Зеленые врата» (М., 1980) в 1983р.
відзначена Державною премією СРСР. «Зелена брама» у вірші,
який дав назву книзі, — це умовний образ входу в життя і
виходу, початок і кінець. Значного резонансу набули
драматичні поеми І. Драча «Дума про
Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть Пабло
Неруди», що з'явились спочатку в різних книжках, а потім
видані збіркою («Драматичні поеми», 1982). І. Драч працює в
багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для
спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна додати до них і
поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська
фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — в
збірці «Київський оберіг», 1983). Також І. Драч активно виступає в
галузі літературно-мистецької критики. Творчість
І. Драча набула широкої популярності і в нашій країні, і в
зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах на російську
(кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську,
латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші
мови, і кількість перекладних видань зростає.
Іван Драч (нар. 1936)
Іван Федорович Драч — український поет, перекладач,
кінодраматург, громадсько-політичний діяч. Народився 17
жовтня 1936р. в селі Теліжинці на Київщині. Закінчив середню
школу в місті Тетіїв, працював учителем. В 1957 — 1962 роках
навчався на філологічному факультеті Київського університету,
згодом працював у редакції письменницької газети
«Літературна Україна». Перша збірка поезій «Соняшник»
побачила світ 1962p. Згодом з'явилися й інші поетичні
книги: «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967),
«До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо»
(1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Американський зошит»
(1980), «Шабля і хустина» (1981), «Теліжинці» (1985), «Храм
сонця» (1988). Художнє слово І. Драча виклично метафоричне, в
своєму потужному семантичному полі воно єднає найглибші шари
етногенетичної пам'яті народу з трагічними, часом
дисонансними ритмами сучасності. Піднесений космізм і суто
побутова «заземленість», художня умовність і різка
окресленість реалістичної деталі — такі антиномії іманентно
притаманні художньому мисленню поета. Визначним явищем
національної літератури стали також поеми «Ніж у
сонці» (1961), «Смерть Шевченка» (1962), «Чорнобильська
мадонна» (1988). В останні роки І. Драч веде активну
громадсько-політичну діяльність. Він був організатором
і першим головою Народного Руху України. Нині поет — голова
Української Всесвітньої Координаційної Ради, Конгресу
української інтелігенції. 1976p. йому було присуджено
Державну премію імені Т. Г. Шевченка.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
