|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
І. Карпенко-Карий
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: І. Карпенко-Карий
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
І. Карпенко-Карий
Майже півтора сторіччя минуло від дня народження
видатного українського драматурга і театрального діяча Івана
Тобілевича, широко відомого також під псевдонімом Карпенко-Карого.Його
славне ім’я тісно пов’язане не тільки з українсіким театральним
ренесансом останньої чверті XIX століття, а й з розвитком
визвольного руху на Україні, з боротьбою за ідейність та народність
літератури.До мистецьких вершин Карпенко-Карий ішов повільною, але
твердою, впевненою ходою, долаючи численні перешкоди, що одна за одною
поставали на його многотрудному життєвому шляху.
Народився майбутній драматург 29 вересня 1845 року в
слободі Арсенівці поблизу Єлисаветграду (нині Кіровоград) в родині
збіднілого дворянина. Мати походила з давнього козацького роду.
Початкової грамоти І.Тобілевич навчився, як тоді водилося, у дяка, а
продовжував освіту в бобринецькій трикласній повітовій школі. Навчання
хлопцеві давалося легко, і закінчив він школу в числі найкращих
учнів.На чотирнадцятому році життя доля кинула хлопця в похмурі кімнати
повітових канцелярій, де молодий писарчук мусив коротати довгі дні над
нудною роботою. Так було в Бобринці, так і в Єлисаветграді, куди
І.Тобілевич переїхав разом з повітовими установами влітку 1865 року.
Хоч у новому місті Іван Карпович був столоначальником повітового, а
потім секретарем міської поліції і мав чин колезького секретаря,
чиновницька кар’єра його не приваблювала. У Єлисаветграді він утворив
аматорський гурток, вистави якого мало чим відрізнялися від вистав
професійних труп. Він був одним із найактивніших діячів місцевого
Товариства для поширення серед народу ремесел і грамотності, клопотався
про утворення притулку для калік і сиріт, був ініціатором утворення
безплатної лікарні для бідного люду, безплатної народної бібліотеки, а
наприкінці сімдесятих років близько зійшовся з передовою інтелігенцією
(П.Михалевич, М.Федоровський та ін.), з якої згодом склався нелегальний
гурток однодумців, готових віддати сили за правду, за свободу рідного
народу. Архівні документи свідчать що у будинку І.Тобілевича на
Знаменській вулиці не раз відбувалися зібрання гуртка, на яких читали
заборонену літературу. Ще до розгрому цього гуртка Карпенка-Карого як
людину неблагонадійну було звільнено з посади секретаря
Єлисаветградскої поліції, а згодом вислано на три роки під нагляд
поліції за межі України. Поселився він у тихому степовому
Новочеркаську. Тим часом термін заслання драматургові продовжили ще на
два роки, які він відбував на своєму хуторі Надія в 1886 році. З 1889
року майже до кінця життя Карпенко-Карий був одним із фактичних
керівників, режисером і актором у трупі свого брата П.Саксаганського,
об’їздив з нею десятки великих і малих міст колишньої російської
держави і написав такі шедеври драматургії, як “Сто
тисяч”,“Хазяїн”,“Сава Чалий”,“Суєта”.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
