|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Григорій Квітка Основ’яненко
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Григорій Квітка Основ’яненко
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
Григорій Квітка Основяненко
(1778 — 1843)
Народився Григорій Федорович Квітка (літературний псевдонім —
Основ'яненко) в с. Основа біля Харкова у
дворянсько-поміщицькій сім'ї. Служив комісаром у
народному ополченні (1806 — 1807), директором Харківського
театру (1812), був повітовим предводителем дворянства (1817
— 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного
суду. Проживаючи в с. Основа під Харковом або самому
Харкові, Квітка-Основ'яненко брав участь буквально у всіх
важливих освітньо-культурних починаннях, зокрема
був ініціатором видання журналу «Украинский вестник»,
альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик», першої збірки
українських прислів'їв і приказок. Перебував письменник у
творчій співдружності з колективом Харківського театру. Свої
ранні фейлетони, статті, жартівливі вірші (10-ті—початок 20-х
pp.) Квітка-Основ'яненко публікував переважно в харківській
періодиці («Украинский вестник», «Харьковский Демокрит»,
«Харьковские известия»). З творів цього періоду найбільший
інтерес читача викликали «Письма Фалалея Повинухина» —
цикл сатиричних прозових фейлетонів, написаних у формі
листів до видавців журналу від поміщика-невігласа
(«Украинский вестник», 1816 — 1817; «Вестник Европы»,
1822). В кінці 20-х — на початку 30-х pp. написані шість
російських сатиричних комедій, серед яких: 1827р.
— «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе»
(опублікована 1840р.; за сюжетом і складом персонажів
передує «Ревізору» Гоголя); 1828р. — «Дворянские выборы»
(стала сенсацією (понад тисячу примірників в
Москві розкупили за два місяці), після прочитання Миколою І
була заборонена цензурою). 1829р. — «Шельменко — волостной
писарь»; 1830р. — «Ясновидящая» (не була опублікована через
цензурну заборону). 1832р. — повість «Маруся» українською
мовою. 1834р. — книга перша «Малороссийских повестей,
рассказываемых Грыцьком Основьяненком», збірки прозових
творів (повістей та оповідань)
українською мовою. 1836 — 1837рр. — книга друга
збірки «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком
Основьяненком». Ще ряд повістей та оповідань письменника
публікується в журналах та альманахах, повість «Козир-дівка»
виходить у Петербурзі окремим виданням. Прозові твори
Квітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві
основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість;
сентиментально-реалістичні повісті. До першої
групи належать, зокрема, гумористичні оповідання «Салдацький
патрет» (1833), «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб»,
«Пархімове снідання», «Підбрехач», а також
гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма»
(1833). Серед сентиментально-реалістичних творів
Квітки-Основ'яненка — повісті «Маруся» (1832), «Козир-дівка»
(1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов»
(1839). Центральним персонажем кожної з них виступає
сільська дівчина. 1835р. — соціально-побутова комедія
«Сватання на Гончарівці» 1838р. — соціально-побутова комедія
«Шельменко-денщик» (написана російською мовою, центральний
персонаж — Шельменко — говорить по-українськи), що
вважається найвищим досягненням Квітки в
драматургії. Серед численних прозових творів
Квітки-Основ'яненка, написаних російською мовою, виділяються
сатиричні романи «Пан Халявский» (1840) та «Жизнь и похождения
Петра Степанова сына Столбикова» (1841, перший варіант —
1833, твір зазнав переслідування цензури), повісті
«Ганнуся», «Панна сотниковна», «1812 год в провинции»,
оповідання «Званый вечер» із задуманого циклу «Губернские
сцены», історично-художній нарис «Головатый», близька за
жанром до фізіологічного нарису повість «Ярмарка»,
фізіологічний нарис «Знахарь». 1841р. — «Предания о
Гаркуше». Кращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших
представляли українську літературу загальноросійському й
європейському читачеві: починаючи з 1837р. ряд його
оповідань і повістей друкується в російських перекладах у Петербурзі
та Москві; 1854р. в Парижі виходить французькою мовою
«Сердешна Оксана». Трохи пізніше його твори перекладаються
польською, болгарською, чеською мовами.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
