|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв (творча робота)
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв (творча робота)
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
ТВОРЧА РОБОТА
на тему:
Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв.
План.
1. Короткі біографічні відомості із життя Г. Сковороди.
2. Лірична збірка “Сад божественних пісень”.
3. Байки Г. Сковороди.
4. Притчі – оповіді алегорично-навчального характеру.
5. Значення творчості Г. Сковороди.
Григорій Савич Сковорода – оригінальний мислитель і письменник, виразник ідей гуманізму та селянського просвітництва.
Народився 3 грудня 1722 року в с. Чорнухах
Лубенського полку на Полтавщині, у сім‘ї малоземельного козака. У 1734
– 1753 роках з переривами навчався в Києво-Могилянсткій академії.
У 1750 році викладав поетику в
Переяславській гімназії, деякий час працював і домашнім
учителем у поміщика С. Томари у с. Ковраях. Тут написав свої перші
вірші.
Останні 25 років життя провів у мандрах
по Слобожанській Україні. Саме в цей час були написані його
філософські твори (трактати, діалоги, притчі). Художня спадщина
Сковороди складається з віршів зібраних у книзі “Сад божественних
пісень” і збірки байок “Басня харьковская”.
Помер 9 листопада 1794р. в с. Іванівні на Харківщині.
Сад божественних пісень.
Ліричний герой збірки-весь в пошуках
правди, добра, щастя. Він як і автор великий народолюбець, гуманіст,
кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи перед читачем свою
благородну , чутливу душу, ліричний герой виливає журбу, тривогу,
роздуми. Його мучать нудьга проклята і докучлива печаль. У багатьох
творах автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її
чарами. Красу природи автор висвітлює в віршах “В город не піду багатий
– у полях я буду жить” та багатьох інших.
Серед поезій збірки трапляються панегірики
(“Іде, хоче нас лишити”, “На день народження Василя Томари”), але від
панегіричних віршів попередників Сковороди вони відрізняються чистотою
і щирістю почуттів, простотою образів.
Сковорода на кожному кроці
бачив закріпачений люд і пристрасно жадав для нього волі -
свої роздуми з приводу цього висловив у пісні “De liberate”
(“Про свободу”). У ній оспівує волю як найбільше багатство. Золото,
порівняне з волею – ніщо – болото. Найбільша турбота ліричного героя
про те, щоб не позбутися волі. Тому автор і славить Богдана
Хмельницького, називає його героєм, батьком вольності. У своїх творах
поет-любомудр відбив надію народу по майбутні часи, коли земля стане
“царством любові.. без ворожнечі і чвар”.
Байки.
Григорій Сковорода – не лише талановитий
поет-лірик, а й видатний байкар. Сковорода надавав байці жанрової
самостійності він створив понад 30 прозових байок. Відтворити істину й
висловити критичне ставлення до суспільних явищ – таке завдання і
призначення байки, на думку Сковороди. Тому його байки гостро
сатиричні, наприклад “Олениця і кабан”.
Розумову обмеженість висміяно в байці
“Жайворонки”. Молодий жайворонок сприйняв за орла черепаху, коли та з
великим шумом і грюкотом упала на камінь. З приводу такої
нерозсудливості старий жайворонок зауважує “Не той орел, що літа, а
той, що легко сідає”.
Чванство й самодурство панства засуджено в
байці “Голова і тулуб”; в якій бундючний тулуб у розкішній франтовій
одежі величається перед головою – невибагливою, здатною обійтися малим,
та кмітливою. Простота і розум протиставлені пихатості й глухості.
Байка “Чиж і Щиглик” навчає скромності і
волелюбності. Чиж, який потрапив у неволю, бо спокусили його солодкий
харч і гарна клітка, тепер зрозумів, що краще вже “сухар з водою, ніж
цукор із бідою”.
Ідею “сродної” праці розвив Сковорода в
байці “Бджола і Шершень” разом з тим байка є протиставленням трудящих і
нероб.
Шершні – паразити “що живуть крадіжкою
чужою”. Бджола – це мудра людина “що у своєму сродному ділі працює”.
Шершні – це ті люди, що дивляться на науку, як на засіб власного
збагачення, які не хочуть бути корисними людству.
Головне джерело байок Сковороди –
українська народна казка. Особливість байок Сковороди: мораль, яку він
називає силою, буває в кілька разів більшою, ніж основна частина байки.
Притчі.
Г. Сковорода є також автором ряду
притч-оповідей алегорично-повчального характеру. Притча за жанром
споріднення є байкою, бо вона так само як байка має сюжет, діалог,
мораль. У притчах Сковорода висловлював свої філософські, естетичні і
педагогічні погляди. Наприклад, у притчі “Вдячний Еродій” йдеться про
велику роль природних нахилів людини у справі виховання і навчання.
Притча “Вбогий Жайворонок” навчає судити
про людину не за обличчям, а за розумом і серцем. Вістря твору
спрямоване проти зажерливості панів, їхнього паразитичного існування.
Жити треба чесно, стережися : “споживати чуже добро”, - радить
Сковорода. – Що не поклав – то не руш. Письменник закликає до
гуманності: “Хай болить тебе горе ближнього”.
Прозираючи думкою в майбутнє, Сковорода
замислювався, якою буде людина прийдешнього суспільства. Йому мріялось,
що людина буде в майбутньому досконалою – розумною, доброю, порядною,
справедливою, тоді виникало запитання: як же досягти такої
досконалості?
Поширенням знань насамперед. У
філософських листах і працях Сковорода утверджував культ розуму. Також
його твори допомагають нам збагнути шляхи їх досягнення, без якого наше
життя не має жодного сенсу. Одним з свідчень глибини творів
Сковороди є їх афористичність. Не одна крилата фраза пішла мандрувати
по світу з його писань:
- ні про що не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим;
- любов виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю;
- не все те отрута, що неприємне на смак;
- з усіх втрат – втрата часу – найгірша;
- один – у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.
Григорій Сковорода змінив основи багатьох
наук в Україні. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого
(в Харкові) на Україні університету. У своїх творах, які наче
підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода
оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до
волі і щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з
народу, проголосив людину та її волю – найвищою цінністю. Сковорода
розвинув ідею гуманізму, вніс в нашу літературу нові теми й
образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири
Шевченка. Сковорода – перший з українських письменників по-новому
поставився до народної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який
сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні
письменником-філософом багатьох процесів суспільного життя.
“Спадщина Сковороди – справедливо зауважив
літературознавець Іван Піль щук, - є свідченням тієї істини, що в тяжкі
часи історичних роздоріж український народ носив в собі невгасиму жагу
волелюбства, яка вселилася в поезії і роздумах великих мислителів.
Спадщина Сковороди є добрим надбанням української національної і
світової культури”.
Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому
долю свого народу, великий письменник і філософ – писав: “Ми створимо
світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове
творіння і нову славу”. Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими
людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій
землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр,
наша гордість і слава – Григорій Сковорода.
6
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
