|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
РЕФЕРАТ
Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка
Народився Г.Ф.Квітна 29 (18) листопада 1778 р. під Харковом у
родовому маєтку – селі Основа (звідси його літературний псевдонім –
Основ’яненко). Тут в Харкові пройшло його життя, написані всі його
твори. Через хворобливість у дитинстві та патріархальні умови провінції
Григорій не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише
вдома та в школі при монастирі. Однак завдяки своїй обдарованості,
самоосвіті, великій пристрасті до освітньо-культурної та письменницької
діяльності він піднісся до рівня людей високої освіченості й культури,
зокрема став членом Товариства наук при Харківському університеті,
членом ради Інституту благородних дівиць; європейська наукова громад
кість обрала його членом королівського Товариства антикваріїв Півночі
(Копенгаген).
У прийнятій просвітительським дидактизмом і раціоналізмом
драматизованій повісті Квітки “Преданияч о Гаркуше” (1841) так
визначається програма головного героя, народного месника Гаркуші:
“Справить людей и истребить злоупотребления”, “у сильного отнять
возможность угнетать слабого”. Тут відбилися основні принципи програми
самого Квітки, хоча він намагався її здійснювати зовсім іншим способом.
Гаркушин метод месницької форми встановлення суспільної справедливості
й порядку письменник засуджував. Від жанру сатиричних листів Квітка в
20-х роках переходить до написання (також російською мовою) комедій.
Комедії Квітки поглиблюють кращі викривальні тенденції листів
Повинухіна. В комедіях “Приезжай из столицы, или суматоха в уездном
городе”, “Дворянские выборы”, частина перша, “Дворянские выборы”,
частина друга, написаних в кінці 20-х років, Квітка викриває не ту або
іншу персону чи поміщицьку родину, а певний клас поміщиків, чиновників,
з властивими їм всім моральними і політичними поглядами, тими
поглядами, які породжувались не випадковими обставинами, а соціальною
природою їх життя. В своїх комедіях Квітка відображає характерні риси
побуту дворян, чиновників того часу. Його герої в своєму середовищі не
соромляться говорити такі речі, яких в іншому оточенні вам не скажуть.
Так, вони, як про щось звичайне, говорять про хабар, про те, наскільки
вигідно бути справником, суддею і т.ін. Це є проявом їх впевненості, що
всі присутні саме так думають, а тому соромитися їх нічого. Хабарі
беруть не тільки чиновники, але і їх дружини, що було дуже поширеним в
той час.
Гідно уваги, що в комедіях 20-х років Квітка зображує і
представників селянства. В його творах навіть є спроби показати
взаємини між селянством і дворянством. Причому, що особливо важливо з
точки зору перспектив реалізму, письменник в більшості випадків не
ідеалізує взаємовідносини між селянством і дворянством.
Спираючись на досвід І.Котляревського-драматурга та авторів
інтермедій XVIII ст., на мотиви народної пісенності й гумористики, а
головне – на особисті спостереження (“Я собрал главных здешних
характеров несколько”, - свідчив письменник), Квітка-Основ’яненко
створює соціально-побутову комедію “Сватання на Гончарівці” (1835), в
якій розробляється гострий життєвий конфлікт: на перешкоді одруженню
закоханих Уляни й Олексія стоїть належність нареченого до кріпацького
стану, його бідність. Вперше в українській літературі спеціально
порушуючи кріпацьке питання, драматург, з одного боку, намагається
провести думку, ніби кріпацький стан не страшний для тих, у кого пани –
добрі люди. Однак тут же, відбиваючи народний погляд і досвід, він
показує, яка репутація кріпаччини й панів-кріпосників склалася в
народі: Улянина мати Одарка, жінка з життєвим досвідом, про Олексієвих
“добрих” панів говорить дочці: “Хоч вони добрі, та пани! Як-таки се
можна, щоб тобі з волі та у неволю”. Їх жахає навіть думка, що
“поженуть на панщину” дочку. І вона намагається видати Уляну хоч і за
дурнуватого, але за багатого й “вільного” Стецька. За існуючою в
комічних операх традицією “Сватання на Гончарівці” має щасливе
закінчення, однак Квітка створює по суті драматичну ситуацію: вільна
дівчина заради щирого й вірного кохання до кріпака добровільно йде на
кріпацьку каторгу. Як і “Сватання на Гончарівці”, й сьогодні успіхи у
глядача користується найвизначніший драматичний твір
Квітки-Основ’яненка – соціально-побутова комедія “Шельменко-денщик”
(1838; написана російською мовою, центральний персонаж Шельменко
говорить по-українськи). Це комедія в останні десятиріччя двічі
екранізована – такої уваги кіно домоглася не дуже велика кількість
творів із світової літературної класики.
Досвід Г.Ф.Квітки-Основ’яненка, його кращі традиції виявилися
гідними для наступних українських прозаїків – Марка Вовчка,
Ю.Федьковича, Панаса Мирного. Творче надбання першого за часом класика
української художньої прози і визначного драматурга користується
широкою популярністю в читача і глядача.
Використана література:
1. Бібліотека української літератури. О.І. Гончар “Григорій Квітка-Основ’яненко”.
2. Д.В.Чалий “Г.Ф.Квітка-Основ’яненко”.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
