|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчість Є. П. Гребінки
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчість Є. П. Гребінки
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчість Є. П. Гребінки
(1812 — 1848)
Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.
Початкову освіту Гребінка здобув удома від
приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук
(1825 — 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив
на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна
участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку
жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна,
Рилєєва, перші спроби пера гімназистів, що вміщувалися в рукописних
альманахах. Один з них виходив за участю Гребінки, в кожному
щотижневому номері якого, за свідченням сучасників, з'являлися його
твори, “переважно сатиричні”. Згодом він став основним співробітником
рукописного журналу “Аматузія”.
Після закінчення гімназії та короткочасної
служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка
повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині і періодично
займається літературною працею (у цей час з'являються друком його
окремі байки, уривки з перекладу “Полтави” Пушкіна).
У 1834р. Гребінка переїжджає до
Петербурга, де зав'язує широкі знайомства з літераторами й діячами
російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим,
відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе
вдома. Разом з тим він домагається прихильності М. Греча, графа
Хвостова та інших високопоставлених осіб, завдяки яким займає непогані
посади на цивільній службі, друкується в столичних журналах.
У Петербурзі Гребінка розгортає жваву
літературну діяльність, систематично виступає із своїми творами на
сторінках “Современника”, “Отечественных записок”, “Литературной
газеты”, “Утренней зари” та ін.
Велику роль відіграв Гребінка в житті,
творчому становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині
1836р. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі.
На літературних вечорах у Гребінки Шевченко дізнається про новини
тогочасного російського й українського літературного життя, зближується
з багатьма прогресивними діячами російської культури, зокрема
майбутніми петрашевцями М. Момбеллі та О. Пальмом. Особлива заслуга
Гребінки в тому, що в 1840р. з його допомогою побачив світ “Кобзар”
Шевченка.
З кінця 30-х рр. Гребінка виступає як
невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю
в 1841р. виходить альманах “Ластівка”, на сторінках якого були
опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ'яненка,
Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка українських народних
пісень і приказок. Тут же було вміщено два напівбелетристичних нариси
Гребінки — передмова “Так собі до земляків” і післямова “До зобачення”.
Найпомітнішим твором молодого Гребінки,
над яким він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою
“Полтави” Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав
“вільним”; це виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу,
введенні нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні окремих образів
тощо.
Гребінці належить також кілька українських
ліричних поезій, що виникли на грунті народної творчості (“Човен”
(1833), “Українська мелодія”, “Заквітчалася дівчина...”, “Маруся” та
ін.).
Найвизначніше місце в художньому доробку
Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві
принесли “Малороссийские приказки”, що з'явились окремими виданнями у
Петербурзі в 1834 і 1836 рр.
Байки Гребінки органічно пов'язані з
народними приказками і прислів'ями, не випадково він називає свої твори
“приказками”, побудованими за принципом розгортання й конкретизації
фольклорних прислів'їв (в основі байки “Верша та Болото” — мотив
народного прислів'я “Насміялася верша з болота, аж і сама в болоті”;
повчання байки “Школяр Денис” взято з прислів'я “Пани б'ються, а в
мужиків чуби тріщать” тощо).
В окремих з байок поет творчо використав
традиційні мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьма
послідовниками. Приміром, в основу “Могилиних родин” покладено
чотирирядкову притчу “Гора-породілля” Федра.
Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на
іншому життєвому матеріалі, іншими художніми засобами оброблені в таких
байках Гребінки, як “Рибалка” (“Селяни і Ріка”), “Ведмежий суд”
(“Селянин і Вівця”), “Грішник” (“Троєженець”) та ін.
Крім традиційних персонажів, що уособлюють
людські якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа — оповідач
— тлумач смислу байки, її морального висновку (“Ведмежий суд”,
“Рибалка”, “Будяк да Коноплиночка” та ін.). Багато байок Гребінки
побудовано у формі монологів (“Пшениця”, “Маківка”, “Школяр Денис”).
Окремі байки українського поета — це суцільні діалоги, що нагадують
невеличкі п'єси (приміром, “Ячмінь”), проте й у них присутність
автора-оповідача, точніше, його ставлення до зображуваного виявляється
досить виразно.
Поетичний доробок Гребінки російською
мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж українською. Його
російські вірші переважно романтичні (“Печаль”, “Скала”); широкою
популярністю користувалися свого часу романс Гребінки “Черные очи”
(“Очи черные, очи страстные..”), вірш “Почтальон”, “Песня” (“Молода еще
девица я была...”) та ін. Переспівами українських народних пісень
були поезії “Казак на чужбине (Украинская мелодия)”, “Кукушка
(Украинская мелодия)”, “Украинская мелодия” (“Не калина ль в темном
лесе...”) та ін.
Історичному минулому України присвячені
вірші “Курган”, “Нежин-озеро”, “Украинский бард” і поема “Богдан”
(1843), написані на основі народних переказів.
Популярність Гребінці як прозаїку принесла
збірка “Рассказы пирятинца” (1837) та інші ранні твори, написані
переважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами — українськими
народними легендами, казками, переказами.
З українською тематикою пов'язані також
повість “Нежинский полковник Золотаренко” (1842) (в основу повісті
покладені історичні події, що відбувалися одразу після возз'єднання
України з Росією) та роман “Чайковский” (1843), що є одним із значних
досягнень Гребінки-прозаїка.
Якщо твори Гребінки 30-х — початку 40-х
рр. мали загалом романтичний характер, то ряд інших повістей й
оповідань. цього і пізнішого часу відзначається реалістичною
спрямованістю.
1840р. — повість “Кулик”, написана в дусі естетики натуральної школи.
1841р. — “Записки студента”, написані у
формі щоденника і присвячені темі “маленької людини” (ця ж тема
порушується у романі “Доктор”).
1847р. — надрукована одна з останніх повістей Гребінки — “Приключения синей ассигнации”.
В цей період з’явилися також повісти “Лука
Прохорович”, “Верное лекарство”, “Сила Кондратьев” (надрукована в
“Современнике”), кілька фізіологічних нарисів: “Петербургская сторона”,
“Провинциал в столице”, “Хвастун” та ін.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
