|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчість Григір Тютюнник
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчість Григір Тютюнник
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчість
Григір Тютюнник
(5 грудня 1931 — 6 березня 1980)
Григір Михайлович Тютюнник народився 5
грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі
умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та
сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його
драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя
вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо.
Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив
п'ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював
на заводі імені Малишева у Харкові, в колгоспі, на будівництві
Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби у
Військово-Морському Флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі,
вперше пробує писати (російською мовою). Значний вплив на формування
його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив
його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово
формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого
письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного
слова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумування кожного
твору (і згодом, досить часто, — попередня, до викладу на папері,
«апробація» їх в усних розповідях). Період його літературного учнівства
лишився прихованим від сторонніх очей.
Перша зустріч письменника з читачем (за
підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский») — оповідання «В сутінки» (рос.
мовою: Крестьянка.— 1961. — № 5).
Після закінчення Харківського університету
(1962) Гр. Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 —
1964 pp. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній
кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий
морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали «Дніпро»
та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У
сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».
Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник
працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, —
створює літературний сценарій за романом Г. Тютюнника «Вир», рецензує
твори колег-кінодраматургів та фільми. Переходить на
редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається
літературній творчості.
1966p. вийшла перша його книжка «Зав'язь»
(вид-во «Молодь»). «Зав'язь» була однією з тих книжок, які засвідчили
новий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника,
воднораз вирізнивши його серед творчої молоді.
Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967р.
У 1968р. «Литературная газета» оголосила
всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було
присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці
(1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань.
У 70-ті роки з'являються у пресі —
республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба
народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») нові твори
Гр. Тютюнника. У Талліні виходить збірка його оповідань естонською
мовою (1974). Журнал «Сельская молодежь» у 1979р. (№ 1) повідомляє, що
його нагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічне творче
співробітництво. Виходять друком збірки «Батьківські пороги»,
«Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння»
(Київ, 1978).
Тютюнник перекладав українською мовою
твори В. Шукшина: 1978р. у видавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань
та кіноповістей «Калина червона»; він перекладав і твори М. Горького
(«Серце Данко»), І. Соколова-Микитова («Рік у лісі») та ін.
На початку 70-х років Гр. Тютюнник
працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна
книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі
матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька
вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей,
видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973),
які по-новому розкрили талант письменника.
За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко
в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську
літературну премію ім. Лесі Українки 1980p.
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
Не будучи в змозі в усій повноті
реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над
літературою, 6 березня 1980р. Григір Тютюнник покінчив життя
самогубством.
1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
