|  | 
              
                |  |  |  |  
                |  
                    АР
 Х
 И
 В
 
 | 
                     
                      | 
                           
                           
                            |  
                                
  
    |  |  
    | Життя і творчість Григорія Сковороди
  |  
    |  |  |  |  |  |     
    | кем добавлено: twistfire |     
    | жанр/группа/категория: украинская литература |  
    | Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчість Григорія Сковороди 
 |  
    | 
 |  
    | Содержимое (полное описание): Матеріал надано ukrlib
 
 Реферат на тему: 
 Життя і творчість 
 Григорія Сковороди
 (1722 — 1794)
 
 
 3 грудня 1722 року — народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва.
 1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії.
 1742 р. — Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели.
 1744 р. — з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в Академії.
 1750 р. — подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи.
 1753 р. — повернення із-за кордону.
 1 липня 1753 року написаний перший
 датований вірш Сковороди, присвячений вступові на єпископську кафедру в
 місті Переяславі Іоанна Козловича.
 1753 — 1754 — час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной».
 1754 р. — усунення Сковороди з посади
 вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Григорій наймається
 домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана Томари.
 1755 р. — подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі.
 1755 — 1758 — Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари.
 1759 р. — Григорія Сковороду запрошено на посаду вчителя поезії до Харківського колегіуму.
 Влітку 1760 року після сварки з архімандритом Гервасієм Сковорода йде з колегіуму.
 1760 — 1761 — перебування в селі Стариця.
 Влітку 1761 року — повернення до Харківського колегіуму.
 1761 — 1764 — Сковорода — вчитель синтаксису та грецької мови в колегіумі.
 1764 р. — подорож до Києва.
 1766 р. — складено лекцію «Начальная дверь
 ко христианскому добронравию». Цього ж року Сковорода усамітнюється в
 гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший
 філософський діалог «Наркисс».
 1767 р. — написано діалог «Асхань».
 1768 — 1769 — Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському колегіумі.
 1769 р. — початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди.
 1770 р. — останні відвідини Києва.
 Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки перебирається до
 ахтирського Троїцького монастиря.
 1772 р. — написаний «Разглагол о древнем
 мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в
 жизни».
 1774 р. — з початку цього року Сковорода
 живе в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує «Басни
 Харьковския» і дописує діалог «Кольцо».
 1775 р. — Григорій Саввич присвячує В. С.
 Тевяшову свою нову роботу — діалог «Алфавит, или букварь мира».
 1776 р. — написано трактат «Икона Алкивиадская».
 1781 р. — подорож до Таганрогу.
 1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».
 1783 — 1785 — в цей період написані три
 праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная
 obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою».
 1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
 1787 р. — він присвячує Федору Диському
 діалог «Убогий жайворонок», цього ж року пише свій другий педагогічний
 діалог «Благодарный Еродий».
 1790 р. — дарує Я. М. Донцю-Захаржевському
 «Книжечку Плутархову о спокойствии души». Цього ж року переїжджає жити
 до села Іванівка.
 1791 р. — присвячує Михайлу Коваленському
 свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний
 наприкінці вісімдесятих років.
 1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
 1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;
 — влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі Хотетові.
 29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в
 селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Мир ловил меня,
 но не поймал».
 
 
 |  
    | 
 |  |  |  |  |  |  
                |  |  |  |  
 |