|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчість Катрі Гриневичевої
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчість Катрі Гриневичевої
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчість
Катрі Гриневичевої
(1895 — 1947)
Катря Гриневичева належить до того кола письменників, яке з'явилося
на обрії української літератури на початку XX ст. Вона формувалася у
колі прогресивних, демократично настроєних літераторів Західної
України, підтримувала дружні стосунки з В. Стефаником, Марком
Черемшиною, О. Кобилянською, О. Маковеєм, Г. Хоткевичем. Найбільше
орієнтувалася вона на І. Франка, який перший помітив її небуденний
письменницький талант і почав друкувати її твори у редагованих ним
виданнях.
К. Гриневичева (Катерина Василівна
Гриневич) народилася 19 листопада 1875р. у містечку Винники біля Львова
в родині дрібного службовця. Коли дівчинці минуло три роки, її батьки
переїхали до Кракова. Тут і минули дитячі й шкільні роки, тут закінчила
польську вчительську семінарію й розпочала писати польською мовою. У
семінарії було заведено факультативне вивчення української мови для тих
майбутніх учительок, що мали працювати в Галичині, і К. Гриневичева
починає вивчати рідну мову. На цей час припадає її зустріч із В.
Стефаником, який схилив молоду письменницю до української літератури.
Після закінчення семінарії дев'ятнадцятилітня вчителька повертається до
Львова, де й прожила майже усе життя. Крім літератури, займалася
редакційно-видавничою справою, стала однією з активних діячок жіночого
руху в Галичині. Останні роки прожила в Німеччині, де й померла 25
грудня 1947р.
Перша збірка К. Гриневичевої «Легенди і
оповідання» (1906) була популярним чтивом, основу книжки становлять
оповіді, присвячені тяжкому й безпросвітному життю бідарських дітей.
Письменниця добре знала дитячу психологію, бачила, за яких тяжких умов
зростали й виховувалися діти галицької бідноти, тому багато сил віддала
народному вихованню, формуванню шкільної лектури. У 1910 -- 1912 pp.
вона редагувала дитячий журнал «Дзвінок» (Львів 1890 — 1914).
Враження, пережиті під час першої світової
війни, покладені в основу збірки «Непоборні» (1926), яка принесла
письменниці широке визнання поряд з творами на антивоєнну тему В.
Стефаника, М. Черемшини, М. Яцківа, О. Кобилянської, повістю О.
Турянського «Поза межами болю».
Основою історичних повістей К.
Гриневичевої «Шестикрилець» (1935) та «Шоломи в сонці» (1928) стали
події на Галицько-волинській землі другої половини XII — початку XIII
ст. Авторка спирається на історичні джерела, а також використовує
тогочасні праці М. Грушевського, І. Линниченка, М. Кордуби, І.
Шараневича, Д. Зубрицького. Увага письменниці зосереджується на
основних подіях життя князя Романа Мстиславича: подорож до Угорщини,
одруження з Рюриківною, похід на ятвягів, боротьба з великим боярством,
укріплення західних кордонів, зміцнення зв'язків із півднем, боротьба з
половцями, посилення єдності Русі, незгода з Рюриком Київським, похід
на Польщу і смерть володаря. Повість склав своєрідний цикл оповідань,
об'єднаних спільним героєм та ідейним пафосом. Письменниця творить
культ свого героя — людини, воїна, князя, розуміє й виправдовує духовну
самотність, твердість у боротьбі з боярською опозицією. Романа
Мстиславича зображено за різних обставин, і скрізь він — розумний
політик і дипломат, хоробрий воїн, лицар честі й доброти, великий
будівничий своєї держави.
Боротьба за спадщину Романа Мстиславича
була не менш тривалою і жорстокою, ніж та, яку він вів, об'єднуючи і
зміцнюючи Галицько-Волинське князівство. Про це йдеться у повісті
«Шоломи в сонці», яка хронологічно продовжує «Шестикрильця», але має
вже іншу тональність. Головним героєм твору виступає народ, він дає
відсіч угорським окупантам Галича, стримує польський натиск на Волинь,
розбиває Рюрика Київського з його найманцями. Героїчною смертю у цій
битві гине і дівчина Ясиня, один із найсвітліших жіночих образів К.
Гриневичевої.
К. Гриневичева виробила власний стиль
письма, її мова дещо архаїзована, як це й належить історичному полотну,
збагачена давньоруською лексикою, взірцями давньої календарно-обрядової
поезії. Сучасники докоряли їй за історизм мовлення, ускладненість
образно-стильової системи. Письменниця дещо відійшла од традиційної
оповідальності. Її стиль розрахований на емоційне, образне сприйняття
подій. Можна визнати, що К. Гриневичева свідомо культивує стиль
літературного бароко з його багатою орнаментикою, вишуканістю й
вибагливістю вислову, високою поетичною насиченістю образу. Динамічний
сюжет її традиційної історичної повісті заступають ряди розрізнених
величних і барвистих картин. Сучасного читача, призвичаєного до ясного
й прозорого тексту, можуть вразити незвичайні художні засоби
письменниці, її примхливі синтаксичні конструкції, іноді досить
заплутані структури, оригінальний словник. Багатий і розмаїтий
декоративний реквізит є складовою частиною літературного мислення
письменниці.
Повісті К. Гриневичевої вияскравлюють
цікаву й напружену сторінку історії нашої батьківщини. Письменниця
оживила історію, привернула увагу до тих історичних осіб та безіменних
героїв, які в грізну годину будували свою державність, захищали її від
ворожих нападів і внутрішніх чвар.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
