|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчість Михайла Семенко
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчість Михайла Семенко
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчість
Михайла Семенко
(31 грудня 1892 — 23 жовтня 1937)
Творець і незмінний лідер українського футуризму від його початку
(1913) до поліційного знищення Москвою (1934). Народився 31 грудня 1892
року в селі Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині. Вчився в
реальній школі і три роки в Петербурзькому психоневрологічному
інституті. Перша світова війна перебила освіту; 1914 він виїхав до
Америки, але застряг у Владивостоці, проживши в ньому і його околицях
три роки. 1916 — 1922 був членом комуністичної партії; вийшов із
партії, оставшись безпартійним. Як тільки почалась революція, Семенко
одразу вертається до Києва, де стає впертим, енергійним ватажком
«футуристичної революції» в українській літературі.
Писати почав рано; перший друкований твір
його появився в журналі Українська хата. В 1913 вже вийшла перша збірка
його поезій Прелюд, а 1914 — дві наступні його книжки Дерзання та
Кверофутуризм. В цих збірках він раз і назавше родиться й оформлюється
футуристом, що заповзявся зруйнувати дотеперішню лінію розвитку
української лірики й мистецтва, вводячи замість традиційних сільських —
урбаністичні мотиви, замість замріяної особистої лірики — голосну
маніфестацію нервової душі, що демонструє себе голосно і публічно в
шумі каварень і вулиць, відкидаючи мелос та розмірений такт і оперуючи
дисонансами та верлібром, зводячи в царину поетичного всю прозу
щоденности. Становище «білої ворони» не пригноблює його, навпаки, надає
йому більше зухвалости і бажання епатувати всіх і вся. В умовах
революційного Києва Семенко з шумом і реклямою організує футуристичний
рух в літературі і мистецтві. Виявами його є: два числа Універсального
журналу (Київ, 1918); Флямінго за участю першорядного модерного маляра
Анатолія Петрицького (1919); Альманах трьох за підписом О. Слісаренка,
М. Любченка, М. Семенка (Київ, 1920); одно-єдине число Катафалк
искусства. Ежедневный журнал панфутуристов-деструкторов (Київ, 1922),
одно число Семафор у майбутнє. Апарат панфутуристів (Київ, 1922);
Жовтневий збірник панфутуристів (Київ, в-во «Гольфштром», 1923);
Гольфштром. Збірник І. Літсектор АСКК (Харків, ДВУ, 1925), що був
органом Семенкової організації «Асоціяція Комуністичної Культури»;
Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох (Київ, в-во «Бумеранг»,
1927). Проте найбільшим організаційним і періодичним витвором Семенка
була група і місячний журнал Нова генерація (Харків, 1927 — 1931) —
добре редагований і мистецьки оформлюваний в західньомодерністичному
стилі, з цікавими формальними шуканнями в поезії і прозі (репортаж),
але і з величезною дозою поверхового прожектерства, безвартісного
жонглювання деструкцією і претенсією на гегемонію в літературі як
творця «ленінізму в культурі». Перехід до претенсій політичних в дусі
офіційної ідеології знаменував мистецьку невдачу Семенкового футуризму,
який при більшій незалежності від Москви української культури і швидших
темпах позитивного модерного розвитку України міг би був відограти куди
більшу і справді модернізаторську роль. Роздратований тим, що ця
історична роль припала фактично таким групам, як ВАПЛІТЕ, неоклясики чи
група «Ланка», — Семенко скерував свою енергію на політичну
дискредитацію тих груп в очах Москви. Од Семенка відходять такі видатні
письменники, як Слісаренко, Бажан, а фактично і Олекса Влизько — всі
вони переходять до ВАПЛІТЕ чи, як Влизько, друкуються в її органах. Сам
Семенко падає жертвою (одної із найцікавіших в історії літератури)
містифікації Едварда Стріхи (Костя Буревія), який зумів роками
друкувати в Семенковій Новій Генерації зухвалі і вбивчі пародії на
Семенка й футуризм.
Семенко як поет був не в міру плодовитий.
З 1918 по 1931 рік він випустив одна за одною коло двадцяти книг, в
тому числі й два підсумкові видання їх: Кобзар (повний збірник
поетичних творів в одному томі, 1910 — 1922), Київ, в-во «Гольфштром»,
1924, 654 с. і Повна збірка творів ( у трьох томах), Харків, 1930 —
1931. Плуг Семенкової поетичної творчости, не взявши солідно
відповідної своїм силам глибини, пішов скакати у всіх напрямах
літературного поля, доконуючи раз потрібне зривання віками злежалої
цілини, а іншим разом переорюючи найдосконаліше культивовані нові
посіви. Якби була змога зібрати всю його поетичну творчість, то з неї
можна б одсіяти книжку поезій свіжої думки і почуття, прегарних зразків
модерної урбаністичної лірики, нових звукових асоціювань, строфічних
новобудов, оновленої метафори.
За європеїзацію української поезії, за
вплив на талановиту молодь, за незнищимий в ньому дух вільної богеми,
нарешті, за намагання дати свою власну інтерпретацію «ленінізму в
культурі» — Семенко при всій своїй вірності режимові на всіх його
заворотах був знищений тим режимом. Після розстрілу Олекси Влизька
московським виїзним судом в грудні 1934 року незабаром був арештований
і Семенко. Всі зв'язані з його іменем видання були вилучені з ужитку, а
сам невгомонний ватажок українського футуризму ще в зеніті свого життя
зник назавжди на Соловецькому «острові смерти».
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
