|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчість П. П. Гулака-Артемовського
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчість П. П. Гулака-Артемовського
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчість
П. П. Гулака-Артемовського
(1790 — 1865)
Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м.
Городище на Черкащині в сім'ї священика. Вчився в Київській академії
(1801 — 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у
приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817р. вступає вільним
слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже
наступного року викладає тут польську мову. В 1821р. Гулак-Артемовський
захистив магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и
преимущественно отечественной и о способе преподавания последней”,
згодом стає професором історії та географії, з 1841р. — ректором
університету.
Літературні інтереси П. П.
Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській
академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише два віршових
рядки з переспіву поеми Буало “Налой” (1813). Активну літературну
діяльність Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова
(1817) — під час навчання і викладацької роботи в університеті.
Підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є.
Філомафітським та ін., виступає на сторінках “Украинского вестника” з
перекладними й оригінальними творами, написаними у різних жанрах.
У 1818 — 1819pp. Гулак-Артемовський друкує
в “Украинском вестнике” переклади прозових творів, критичних статей
польських письменників. 1819р. — російський переклад з польської
мови “каледонской повести” (шотландської) “Бен-Грианан” (“Украинский
вестник”); нарис “Синонимы, задумчивость и размышление (подражание
польской прозе)”.
1817р. — “Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний вірш українською мовою.
1818р. — “казка” “Пан та Собака”
(“Украинский вестник”), написана на основі фабульної канви
чотирирядкової байки І. Красіцького “Pan і Pies” та окремих епізодів
іншого його твору — сатири “Pan niewart slugi”. Ця “казка”
Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру байки на
Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова)
байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу
розмовну мову.
1819р. — письменник опублікував в
“Украинском вестнике” ще дві байки — “казку” “Солопій та Хівря, або
Горох при дорозі” і “побрехеньку” “Тюхтій та Чванько”.
1820р. — цикл байок-“приказок”: “Дурень і
Розумний”, “Цікавий і Мовчун”, “Лікар і Здоров'я” (“першоджерело” —
приповідки І. Красіцького).
У 1827р. Гулак-Артемовський написав ще три
байки — “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці”. Цей, останній,
цикл байок Гулака-Артемовського також пов'язаний з творчістю
Красіцького.
Спираючись на літературні зразки
попередників в українському і світовому байкарстві та на фольклорні
традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні, самобутні
вірші, йдучи від просторої байки-“казки” через байку-“приказку” (цю
традицію продовжив Л. Боровиковський) до власне байки, з якою згодом
успішно виступили в українській літературі Є. Гребінка й особливо Л.
Глібов.
Виступи письменника в “Украинском журнале”
свідчать про пошуки нової естетики. Крім двох віршів “Чаяние души
христианской” та перекладу уривка з поеми “Суд Любуши” — “Царский стол
(Древнєє чешское предание)”, Гулак-Артемовський опублікував там
перекладні статті “О поэзии и красноречии”, “О поэзии и красноречии на
Востоке” (продовження першої) і “О поэзии и красноречии в древних и в
особенности у греков и римлян”.
Не останню роль у пошуках письменника
відіграло читання ним в університеті лекцій з естетики, які він готував
один час за книгою О. Галича “Опыт науки изящного”, де були викладені
основні положення романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори
Жуковського, визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс
тощо.
1827р. — виступ на сторінках “Вестника
Европы” із “малоросійськими баладами” “Твардовський” і “Рибалка”, якими
представлено романтичну баладу різних тональностей.
“Твардовський” — це вільна переробка
гумористичної балади А. Міцкевича “Пані Твардовська”, основу якої
становить досить популярна у слов'янському фольклорі легенда про
гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові. Балада “Твардовський”
користувалася значним успіхом у читачів. Після публікації у “Вестнике
Европы” вона відразу була передрукована в журналах “Славянин”,
“Dziennik Warszawski”, у “Малороссийских песнях” Максимовича, вийшла
окремим виданням. Балада Міцкевича відома й у перекладі білоруською
мовою (“Пані Твардоўская” — 40-ві pp. XIX ст.), причому в опрацюванні
її сюжету білоруський автор слідував переважно за баладою українського
поета.
“Рибалка” — переспів однойменної балади
Гете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський) — має вже
виразно романтичний характер. 1827р. в “Вестнике Европы”
Гулак-Артемовський друкує дві переробки Горацієвих од “До Пархома”
(вперше до Горація Гулак-Артемовський звернувся ще 1819р., надрукувавши
в поважному стилі переклад його оди “К Цензорину”. На кінець 20-х pp. і
пізніше (1832, 1856) йому належить кілька наслідувань Горацієвих од.
Це, передусім, два віршових послання “До Пархома”).
З кінця 20-х pp. Гулак-Артемовський
відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідне,
здебільшого у зв'язку з пам'ятними подіями в його службовому і
родинному житті.
В останні роки Гулак-Артемовський написав
ряд ліричних медитацій в народнопісенному дусі (жодна з них за життя
автора не друкувалася) — “Не виглядай, матусенько, в віконечко”, “До
Любки” (останній вірш перекладений російською мовою О. Фетом), “Текла
річка невеличка”.
Помітну увагу приділяє Гулак-Артемовський
питанням міжслов'янських мовно-літературних взаємин,
фольклорно-етнографічному вивченню слов'янських народів. Показовою з
цього погляду є складена ним “Инструкция в руководство г. адъюнкту
Срезневскому по случаю назначаемого для него путешествия по славянских
землях с целию изучения славянских наречий и их литературы” (1839).
Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський в
цей останній період і літературним життям, захоплюється творами
Шевченка, підтримує зв'язки з російськими, українськими, польськими
діячами культури (ще раніше він познайомився в Харкові з А. Міцкевичем,
з яким один час підтримував дружні стосунки), турбується про виданая
творів окремою книжкою. Його обирають членом кількох
науково-літературних товариств, зокрема “Московського товариства
аматорів російської словесності”, “Королівського товариства друзів
науки” у Варшаві.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
