|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчий шлях Івана Драча
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчий шлях Івана Драча
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчий шлях Івана Драча
(Нар. 1936 p.)
Іван Федорович Драч — український поет,
перекладач, кінодраматург, громадсько-політичний діяч. Народився 17
жовтня 1936р. в селі Теліжинці на Київщині. Закінчив середню школу в
місті Тетіїв, працював учителем. В 1957 — 1962 роках навчався на
філологічному факультеті Київського університету, згодом працював у
редакції письменницької газети «Літературна Україна». Перша збірка
поезій «Соняшник» побачила світ 1962p. Згодом з'явилися й інші поетичні
книги: «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел»
(1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний
фенікс» (1978), «Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина» (1981),
«Теліжинці» (1985), «Храм сонця» (1988). Художнє слово І. Драча
виклично метафоричне, в своєму потужному семантичному полі воно єднає
найглибші шари етногенетичної пам'яті народу з трагічними, часом
дисонансними ритмами сучасності. Піднесений космізм і суто побутова
«заземленість», художня умовність і різка окресленість реалістичної
деталі — такі антиномії іманентно притаманні художньому мисленню поета.
Визначним явищем національної літератури стали також поеми «Ніж у
сонці» (1961), «Смерть Шевченка» (1962), «Чорнобильська мадонна»
(1988). В останні роки І. Драч веде активну громадсько-політичну
діяльність. Він був організатором і першим головою Народного Руху
України. Нині поет — голова Української Всесвітньої Координаційної
Ради, Конгресу української інтелігенції. 1976p. йому було присуджено
Державну премію імені Т. Г. Шевченка.
П'ять літ минало майбутньому поетові
в перший рік Великої Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев'ятому
— народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с. Теліжинці на Київщині.
Після війни біографія І. Драча складалася
в прискореному темпі: за десятиліття — до військової служби (1955 —
1958) — він здобув середню освіту, викладав російську мову та
літературу в сільській семирічці, був на комсомольській роботі —
інструктором райкому комсомолу. Після армії вчився в Київському
університеті (завершував навчання заочно, бувши співробітником
«Літературної газети»), закінчив Вищі кіносценарні курси в Москві
(1964), працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. П.
Довженка, редакції журналу «Вітчизна», в Спілці письменників України.
Чимало списів ламалося навколо поеми «Ніж
у сонці» (1961), якою молодий поет дебютував в «Літературній газеті» ще
до виходу першої збірки — «Соняшник».
Нечасто перші книжки молодих літераторів
стають таким помітним явищем, як «Соняшник». Ця збірочка, що містила
сорок умовних балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім
віршованих творів з примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими
для багатьох тодішніх читачів, і через двадцять років згадувалась як
далеко не традиційна, задерикувата, гостросучасна.
Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з
ким. Але він, разом з тим, ніби кожного разу починається заново, ніби
йде за власним закликом, проголошеним у другій збірці — «Протуберанці
серця» (1965): «Народжуйте себе».
Поет «народжує себе» і в «Баладах буднів»
(1967), і в збірці «До джерел» (1972) (хоч це в значній мірі підсумкова
книга, вибране з попередніх видань), і в інших.
1972p. вийшла збірка І. Драча «До джерел».
До вибраних творів він додав чимало нового, завершив її перекладами з
поетів республіканських радянських літератур та літератур зарубіжних.
Тут з'явився вірш «Зелена брама», який через десятиліття дасть назву
книзі, що буде відзначена Державною премією СРСР.
Та й збірка «Корінь і крона», яка вийшла у
1974 році, почалася вже тут, у роздумах над підсумком першого
десятиліття в поезії. Ця книга, складена з двох розділів — «Подих доби»
та «Подорожник», вивірила поета на життєспроможність і в координатах
сучасності, і в координатах історії. За неї в 1976p. І. Драч удостоєний
Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
У поета є наскрізна внутрішня тема, яка
пронизує і з'єднує все творене ним, — оте горіння, палання в спразі
людяності і краси, і змоги, що про нього вже сказано ще в першій
серйозній роботі про творчість І. Драча — передмові Л. Новиченка до
«Соняшника». Звучить ця тема і в гостро драматичній тональності
(назвемо, крім поем «Ніж у сонці» та «Смерть Шевченка», драматичні
поеми «Дума про Вчителя» й «Зоря і смерть Пабло Неруди»), і в
мажорно-вибуховій, як у вірші «Небо моїх надій», що відкриває і першу
збірку, і цикл «Дихаю Леніним» у книзі «До джерел», і збірку вибраного
«Сонце і слово» (1978)
Чергова книжка російською мовою «Зеленые
врата» (М., 1980) в 1983р. відзначена Державною премією СРСР. «Зелена
брама» у вірші, який дав назву книзі, — це умовний образ входу в життя
і виходу, початок і кінець.
Значного резонансу набули драматичні поеми
І. Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть
Пабло Неруди», що з'явились спочатку в різних книжках, а потім видані
збіркою («Драматичні поеми», 1982).
І. Драч працює в багатьох напрямах. Він
видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна
додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість
«Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — в
збірці «Київський оберіг», 1983). Також І. Драч активно виступає в
галузі літературно-мистецької критики.
Творчість І. Драча набула широкої
популярності і в нашій країні, і в зарубіжжі. Його поезії відомі в
перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську,
азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та
інші мови, і кількість перекладних видань зростає.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
