|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Життя і творчий шлях Гната Хоткевича
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Життя і творчий шлях Гната Хоткевича
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Життя і творчий шлях
Гната Хоткевича
(1877 — 1938)
Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де
минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий
технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в
культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на
бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на
панцернику «Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької
слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української
соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все
це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899р. він був на
рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з
організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в
Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.
1905р. взяв активну участь у революційних
подіях, у зв'язку з чим змушений був емігрувати до Галичини.
Повернувшись до Києва 1912p., він зразу ж був арештований і висланий за
межі України. Повернувся до Харкова після розпаду царської Росії,
проживши тут до свого чергового арешту.
Гнат Хоткевич — самобутня творча постать:
письменник, критик, літературознавець, мистецтвознавець, театральний і
музичний діяч, історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань,
повістей, романів. Окремими книжками вийшли друком «Поезії в прозі»
(1902), драма «Лихоліття» (1906), повісті «Камінна душа» (1911),
«Авірон» (1917), оповідання «Гірські акварелі» (1914), «Твори» у восьми
томах (1928 — 1931) та ін.
Незважаючи на свої заслуги перед народом
як талановитого письменника, громадського і культурного діяча, учасника
революційного руху на Україні, Хоткевич з початку 30-х років зазнає
жорстоких переслідувань з боку партократії: його звинувачують у
націоналізмі, не публікують творів, шельмують у пресі. Письменник
звертається листовно до різних інстанцій (харківських властей, Академії
наук України, зрештою, до «батька» Сталіна) з проханням полегшити його
долю та долю його сім'ї: «Як мені далі жити? Мене позбавили праці і
хлібних карток. Ми голодуємо. Я спроможний купити лише один кухоль
квасолі на день, із якої варимо на всіх юшку... На двох дітей маємо
тільки одну пару чобіт, а їм же треба ходити до школи... В нас нічим
топити... Вода в хаті замерзає...»
Не допомогла Хоткевичу ні Спілка
письменників, ні Академія наук. Зрештою після гонінь, цькувань,
принижень настала розв'язка: 23 лютого 1938p. виписано ордер на арешт
Г. Хоткевича, звинуваченого в тому, що він нібито є «учасником
антирадянської української націоналістичної організації».
Водночас з арештом відбувся трус на
квартирі письменника: вилучено паспорт, профквиток, конфісковано
мисливську рушницю.
У постанові від 3 березня 1938p. органів
НКВС УРСР Г. Хоткевич уже звинувачується в тому, що «він є учасником
контрреволюційної української повстанської організації і агентом
німецької розвідки, протягом тривалого часу проводив активну
контрреволюційну націоналістичну організаційну і шпигунську
діяльність».
Під постановою — підпис оперуповноваженого III відділу управління Державної безпеки Ейдука.
У протоколі допиту від 23 травня 1938p.,
який вів той же Ейдук, Хоткевичу інкримінується те, що він є
«переконаний український націоналіст... протягом всього існування
соціалістичної держави вів активну боротьбу з Радянською владою».
Внаслідок вжитих до письменника заходів
фізичного впливу він був змушений «зізнатися» у «злочинах», яких не
вчинив.
У справі Г. Хоткевича як доведений факт
стверджується, що 1923p. він завербований у Харкові для шпіонажу на
користь Німеччини, був не тільки зв'язаний з Українською військовою
організацією, а й «проводив активну діяльність по лінії цієї
контрреволюційної організації».
У зв'язку з цим його справу вирішено
надіслати на розгляд НКВС СРСР. Доля Хоткевича цією постановою була
вирішена.
Про останній, найтрагічніший, момент у
житті Г. Хоткевича свідчить «Виписка із протоколу № 69 засідання
Особливої трійки УНКВС по Харківській області» від 29 вересня 1938p.:
обвинуваченого розстріляти, а особисте майно конфіскувати.
Цей вирок виконано 8 жовтня 1938p.
24 квітня 1956p. військовий трибунал
Київського військового округу ухвалу «особливої трійки» в справі Г.
Хоткевича скасував за відсутністю в його діях складу злочину.
Гнат Хоткевич реабілітований посмертно.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
