|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Вплив французького символізму. Життя та творчість Михайла Драй-Хмари
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Вплив французького символізму. Життя та творчість Михайла Драй-Хмари
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Михайло Драй-Хмара (1889-1939)
Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року у
козацькій родині в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині -
Чорнобаївський район Черкаської області). Рано залишився без матері.
Початкову освіту здобув у Золотоноші, потім - чотири класи Черкаської
гімназії. Блискучі знання дали змогу перемогти у конкурсному іспиті до
престижної Колегії (коледжу) Павла Галагана у Києві, де він навчався
разом з П.Филиповичем. Під час навчання (1908-1910 рр.) виявив
схильність до філологічних наук, опанував французьку, німецьку,
латинську й грецьку мови. У 1910-15рр. навчається на історико-філологічному факультеті
Київського університету. 1912 року за відрядженням Київського відділу
Слов'янського Товариства їде за кордон, де збирає матеріали про
хорватського письменника А.Качіча-Міошича. Михайло Драй-Хмара працює у
бібліотеках та архівах Львова, Будапешта, Загреба, Бєлграда, Бухареста.
За цінну наукову роботу отримує золоту медаль Товариства. У Києві
відвідує семінар професора В.Перетца. Закінчивши університет, починає
готуватися до професури, однак закінчувати цю підготовку доводиться в
Петербурзі, адже у зв'язку з першою світовою війною університет
евакуйовано до Саратова.
Після заснування урядом УНР університету в Кам'янці-Подільському,
молодий учений, прагнучи активно включитися в процес відродження й
становлення молодої держави, повертається на батьківщину і стає
професором славістики нового університету. Одночасно керує
лінгвістичною секцією кафедри історії та економіки Поділля (1918-1923
рр.), редагує "Записки Кам'янець-Подільського університету".
1923 року Драй-Хмара повертається до Києва, де працює професором
мови і літератури в Медичному інституті. В цей час активно співпрацює з
рядом науково-дослідних та культурно-освітніх організацій.
У 1926 виходить його монографія - "Леся Українка. Життя і
творчість". Як науковець-славіст, знавець багатьох мов (його дочка
Оксана Ашер стверджує, що Михайло Опанасович вільно володів 19-ма
мовами) Драй-Хмара зробив неоціненний внесок в розвиток літератури
своїми перекладами. Він перекладає поезію Верлена, Маллярме,
Метерлінка, М.Богдановича та інших. На жаль, багато перекладів
Драй-Хмари було знищено в застінках НКВД.
Блискуче знання західно-європейської літератури мало вплив на
формування Драй-Хмари як поета. Він належить до групи "неокласиків".
Робить вагомий внесок у підготовку антології французької поезії.
Перший оригінальний поетичний твір Драй-Хмари з'явився у 1920 році
в Кам'янці-Подільському (ж. "Нова думка"). Перша книга віршів - збірка
поезій "Проростень" (Київ, "Слово", 1926, 43 стор.) - виходить
порівняно пізно. Зате в ній перед читачами постає вже зрілий поет зі
сформованим світоглядом, складним естетичним та глибоким філософським
змістом. Світ поезії Драй-Хмари складний, що частково зумовлено впливом
французького символізму (передусім - Верлена). Складна символіка -
характерна риса поезій М.Драй-Хмари. Найчастіше вживані символічні
образи - вітер, у якому свобода, прогресивний поступ та імпульс
творення діалектично поєднуються з незатишністю, незбагненністю,
передчуттям раптових фатальних змін…
Для образно-символічного світу Драй-Хмари характерна природна
стихійність, можливо, навіть, певна "недисциплінованість", що промовляє
про химерність соціального буття. "Поезія Драй-Хмари належить до
найбагатших своєю мовою, з її запашними архаїзмами і сміливими
життєздатними новотворами. В цілому Драй-Хмара репрезентує типовий для
людей 1920-х років волюнтаристичний гуманізм культури і високої етики,
що вміє битися за своє".
В час тотального винищення інтелектуального генофонду українського
народу М. Драй-Хмара також не зміг оминути гільйотини більшовицького
безумства. Плідна праця на терені науки і літературної творчості
раптово обривається після опублікування його славнозвісного сонету
"Лебеді", в якому цензори в символічному образі лебедів - "грона
п'ятірного нездоланих співців", які відважно боролися проти сірого
обледеніння маленького чистого озерця, - "впізнали" групу неокласиків.
У 1933 р. вченого і поета позбавляють можливості нормально жити й
працювати. Після тримісячного ув'язнення його випускають (слідчим так і
не вдалося "переконати" Драй-Хмару, що він належить до
контрреволюційної націоналістичної організації), але звільняють з
інституту мовознавства при ВУАН, забороняють читати лекції в ряді інших
інститутів, виключають із Спілки наукових працівників, забороняють
друкуватися і навіть вилучають його книги з бібліотек. Проте
інтелектуальне знищення людини - лише початок репресій. Фізичне і
психічне знищення почалося 5 вересня 1935 року, коли Драй-Хмару кинули
до Лук'янівської в'язниці як терориста.
30 жовтня 1935 року його справу об'єднують зі справою
П.Филиповича, друга з юнацьких літ, під N 99. Але згодом і цю справу
приєднують до справи N 1377, по якій проходили всі неокласики на чолі з
М. Зеровим. Проте вчений не здається, і саме тому через відсутність
доказів його передають до Москви, де 28 березня 1936 року Особлива
нарада ухвалює ув'язнити поета на 5 років в північно-східних
концтаборах. Не знав Драй-Хмара й того, що його унікальний переклад
"Божественної комедії" Данте також конфіскований. Так і не вийшла друга
книга його поезій "Сонячні марші", яку він готував у 1933-35 рр. На
засланні Драй-Хмара працював або в шахті, або промиваючи золотий пісок
у крижаній воді. Про тортури, які він пережив, можна судити за листами
"Працюю на Бурарі, дерев'янім кориті, що міститься високо, де
промивають метал, працюю вночі, - з 9 години вечора до 7 години ранку…"
Останні листи та телеграми свідчать, що Микола Опанасович втратив надію
повернутися додому, що він уже був практично знищений сталінською
машиною: "Я не можу тобі писати… Якщо я не спочину, я падаю на роботі,
і тоді мене підвішують… Ноги опухли…" Можливо, М.Драй-Хмара й спромігся
б витримати надлюдську напругу, але більшовицька влада завдала нового
удару по політичних в'язнях: під час "десяткування" (розбиття на
десятки) кожного десятого в'язня вбивали... Це тривало з 1937 по 1938
рік. За цей час було вбито більше одного мільйона людей.
З 17 квітня до 30 травня 1938 року поет перебуває в таборі
Ортукан, де, за даними очевидців, було зібрано в'язнів, призначених для
знищення. Спецпостановою УНКВС по Дальбуду (Колима) від 27 травня 1938
року йому додають ще 10 років за участь в антирадянській організації і
антирадянську пропаганду. Помер М.Драй-Хмара 19 січня 1939 року "від
ослаблення серцевої діяльності", як вказано в документах. За іншою
версією, у квітні 1939 року письменник добровільно зглосився стати на
місце смертника під час чергового "вибіркового" розстрілу кожного
п'ятого, рятуючи тим самим життя молодої людини.
Література: Вибране (К., 1969); Вибране (К., 1989); Щоденник (1924-1928) (Слово і час. - 1990. - №1-2, 5).
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
