|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Михайло Семенко
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Михайло Семенко
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
Михайло Семенко
(31 грудня 1892 — 23 жовтня 1937) Творець і
незмінний лідер українського футуризму від його початку (1913)
до поліційного знищення Москвою (1934). Народився 31 грудня
1892 року в селі Кибинці Миргородського повіту на
Полтавщині. Вчився в реальній школі і три роки в
Петербурзькому психоневрологічному інституті. Перша світова війна
перебила освіту; 1914 він виїхав до Америки, але застряг у
Владивостоці, проживши в ньому і його околицях три роки.
1916 — 1922 був членом комуністичної партії; вийшов
із партії, оставшись безпартійним. Як тільки почалась
революція, Семенко одразу вертається до Києва, де стає
впертим, енергійним ватажком «футуристичної революції» в
українській літературі. Писати почав рано; перший друкований
твір його появився в журналі Українська хата. В 1913 вже
вийшла перша збірка його поезій Прелюд, а 1914 — дві
наступні його книжки Дерзання та Кверофутуризм. В цих
збірках він раз і назавше родиться й оформлюється
футуристом, що заповзявся зруйнувати дотеперішню лінію
розвитку української лірики й мистецтва, вводячи замість
традиційних сільських — урбаністичні мотиви, замість
замріяної особистої лірики — голосну маніфестацію нервової
душі, що демонструє себе голосно і публічно в шумі каварень і
вулиць, відкидаючи мелос та розмірений такт і оперуючи
дисонансами та верлібром, зводячи в царину поетичного всю
прозу щоденности. Становище «білої ворони» не
пригноблює його, навпаки, надає йому більше зухвалости і
бажання епатувати всіх і вся. В умовах революційного Києва
Семенко з шумом і реклямою організує футуристичний рух в
літературі і мистецтві. Виявами його є: два числа Універсального
журналу (Київ, 1918); Флямінго за участю першорядного
модерного маляра Анатолія Петрицького (1919); Альманах трьох
за підписом О. Слісаренка, М. Любченка, М. Семенка (Київ,
1920); одно-єдине число Катафалк искусства. Ежедневный
журнал панфутуристов-деструкторов (Київ, 1922), одно число
Семафор у майбутнє. Апарат панфутуристів (Київ, 1922);
Жовтневий збірник панфутуристів (Київ, в-во «Гольфштром»,
1923); Гольфштром. Збірник І. Літсектор АСКК (Харків, ДВУ,
1925), що був органом Семенкової організації «Асоціяція
Комуністичної Культури»; Зустріч на перехресній станції.
Розмова трьох (Київ, в-во «Бумеранг», 1927). Проте
найбільшим організаційним і періодичним витвором Семенка була група
і місячний журнал Нова генерація (Харків, 1927 — 1931) —
добре редагований і мистецьки оформлюваний в
західньомодерністичному стилі, з цікавими
формальними шуканнями в поезії і прозі (репортаж), але і з
величезною дозою поверхового прожектерства, безвартісного
жонглювання деструкцією і претенсією на гегемонію
в літературі як творця «ленінізму в культурі». Перехід до
претенсій політичних в дусі офіційної ідеології знаменував
мистецьку невдачу Семенкового футуризму, який при більшій
незалежності від Москви української культури і швидших
темпах позитивного модерного розвитку України міг би був
відограти куди більшу і справді модернізаторську роль.
Роздратований тим, що ця історична роль припала фактично
таким групам, як ВАПЛІТЕ, неоклясики чи група «Ланка», —
Семенко скерував свою енергію на політичну дискредитацію тих
груп в очах Москви. Од Семенка відходять такі видатні
письменники, як Слісаренко, Бажан, а фактично і Олекса
Влизько — всі вони переходять до ВАПЛІТЕ чи, як Влизько, друкуються в
її органах. Сам Семенко падає жертвою (одної із найцікавіших
в історії літератури) містифікації Едварда Стріхи (Костя
Буревія), який зумів роками друкувати в Семенковій Новій
Генерації зухвалі і вбивчі пародії на Семенка й
футуризм. Семенко як поет був не в міру плодовитий. З 1918
по 1931 рік він випустив одна за одною коло двадцяти книг, в
тому числі й два підсумкові видання їх: Кобзар (повний
збірник поетичних творів в одному томі, 1910 — 1922), Київ,
в-во «Гольфштром», 1924, 654 с. і Повна збірка творів ( у
трьох томах), Харків, 1930 — 1931. Плуг Семенкової поетичної
творчости, не взявши солідно відповідної своїм силам
глибини, пішов скакати у всіх напрямах літературного поля, доконуючи
раз потрібне зривання віками злежалої цілини, а іншим разом
переорюючи найдосконаліше культивовані нові посіви. Якби
була змога зібрати всю його поетичну творчість, то з неї
можна б одсіяти книжку поезій свіжої думки і почуття,
прегарних зразків модерної урбаністичної лірики, нових
звукових асоціювань, строфічних новобудов, оновленої
метафори. За європеїзацію української поезії, за вплив на
талановиту молодь, за незнищимий в ньому дух вільної богеми,
нарешті, за намагання дати свою власну
інтерпретацію «ленінізму в культурі» — Семенко при всій
своїй вірності режимові на всіх його заворотах був знищений
тим режимом. Після розстрілу Олекси Влизька
московським виїзним судом в грудні 1934 року незабаром був
арештований і Семенко. Всі зв'язані з його іменем видання
були вилучені з ужитку, а сам невгомонний
ватажок українського футуризму ще в зеніті свого життя зник
назавжди на Соловецькому «острові смерти». Юрій
ЛАВРІНЕНКО Українське слово. — Т. 2. — К., 1994.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
