|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша
Миколу Куліша можна по праву вважати творцем модерної
драми українського революційного відродження. Художньо довершені,
гостро-конфліктні твори М. Куліша здобули визнання їх автору не тільки
в Україні, а й дале-ко за її межами: вони пере-кладалися російською,
англійською, німецькою мо-вами, йшли на сценах театрів багатьох міст
Європи. Тема-тика його творчості надзви-чайно різноманітна та
багато-гранна: це і трилогія про жит-тя українського села; це і
трагічні сторінки громадян-ської війни; це і зображення складних років
перших п’яти-річок, де виразно відчуває-ться тривога автора за
хибні-сть визгаченого партією та урядом шляху до “світлого
майбутнього”. П’єси Куліша відзначалися актуальностю проблематики ,
емоційною напруженістю, досконалим зображенням характерів. Доб-ре
знаючи життя села Куліш дуже яскраво розкрив тему, яку всі замовчували:
голод, насильне вилучення церков-них коштовностей, людоїд-ство. М.
Куліш створив правдиву драму “97”, яка стала твором світового рівня.
Перед читачем постають картини двадцятих років, кінец громадянської
війни, розруха, занепад господарст-ва, невражай, а тут ще продзагони
відбирають до зернини те, що вродило, ???хліб вивозився до Москви і
Петрограда. Це все спричи-нило страшний голод. Кори-стуючись нагодою,
більшови-ки вирішили упокорити незадоволене селянство та завдати
нищівного удару по релігії, церкви. З цією метою урядом було дано
вказівку під приводом закупівлі хліба для голодуючих забрати церковні
коштовнасті, а саме духовенство знищити. Насправді ж церковні цінно-сті
повинні були поповнити державний фонд, щоб запрацювала нова
бюрокра-тична машина. Розкрити ці дії і повинна була п’єса М. Кулі-ша.
Правдиво змалювавши післяреволюційне село в пері-од страшного голоду,
автор не користується тільки чорною або білою фарбою. Хоч і він
відчуває антипатію до персонажів багатіїв, але справа тут не в
соціальному статусі, а в їх людських цін-ностях.
Заможні люди в той період були завжди нагодова-ні. Багатії,
які не відчувають голоду, ? люди брехливі, підступні, здатні
на підлі вчинки. Так, багатій Гиря за окраєць хліба купує людські
голоси, годує з рук, як дворо-вого пса, комітетчика Панаса, тіки, щоб
доскочити до влади. Чи протистоять бідні селяни, які із симпатією
прийняли нові віяння, але не-справедливість, голод затьмарює ідеали
революції, сіє зневіру. І ось вже проста селянка Ганна Стоножка зі
злістю кидає докори сину Васі: “Ой лишенько! Так от що слобода
наробила!” З кожною дією у п’єсі загостр-юється конфлікт. Село вже
поїло собак та котів, а тут ще прокотилася чутка, що церковний сторож
Ларивон та його дружина Орина порізали і поїли своїх дітей. Громада
вимагає кари для дітовбивців. Голова комнезаму Мусій Копистка ??людина
великої сили волі???добре розуміє, що ці люди вчинили злочин, але не
погоджуються на само-суд. Він знає, що це провака-ція, бо якщо він
відмовиться стратити людоїдів, то стратя-ть його. Мусій вибирає власну
загибель, тому що не може карати хворих людей. Гідність, з якою Мусій
збирався зустрічати смерть, була винагороджена. Сергій Смик
привозив хліб, обміня-ний на церковні коштовності, і цим врятував життя
прире-ченим. Навряд чи можна назвати такий фінал реалістчним, але разом
з тим, інший на той час був не допустим. Проте й в такому, дещо
підфарбованому вигляді драма “97” порушувала складні проблеми
українсьо-го села в перші роки після громадянської війни, правдиво
змальовувала складну ситуацію, коли голод душив селянство. Разом з тим М. Куліш у своїх творах викриває
переродження комуністів, які зайняті не побудоваю соціа-лізму, а
влаштуванням власн-ого добробуту, торкається також теми міщанства, яке
перекручує ідеали революції. Надзвичайно цікавою у цьо-му плані є
політична комедія “Мино Мазайло”. Цей блискучий твір ??нещівна сатира
на лицемірство московської політики. Крім призму дійових персонажів
п’єси М. Куліш висміяв і малороса-кар’єриста Мазай-ла, який міняє своє
українське прізвище на російське задля успіху на службі, і шовіністку
тьотю Мотю, що керує русифікацією Мазайла; вис-міює і крайнощі
уенерівсько-го (УНР) націоналізму дядька Тараса з Києва. Усі
персона-жі, без винятку ? комічні, вихоплені в найсуттєвіших ситуаціях.
Фінал п’єси ? парадоксальний-комічний, бо в той день, коли Мина нарешті
досяг омріяної мети, він дізнається про звільнення з роботи “за
систематичний зловмисний опір українізац-ії”. Куліш висміяв
міщанина-обивателя, який здатен відріктися від рідної мови, від вікових
традицій, культури, пам’яті батьків. Гірка іронія автора актуальна і
сьогодні, коли зовсім не безмарно відчуваються процеси відрподження
української ментальності на дійсно демократичній основі. За десять років драматичної діяльності М.Куліш
створив чотирнад-цять п’єс, хоч всі вони по черзі були заборонені в
рідному краї. І все ж таки два шедеври М. Куліша ? “Народний Малахій”,
“Мина Мазайло” ? стали сходинкою на вершину режисерської майстерності
Леся Курбаса і його театру “Березіль”, що вивели тодішній український
театр на рівень кращих театрів світу, а Миколі Кулішу при-несли світове
ім’я.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
