|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Образи поеми Т.Шевченка "Гайдамаки"
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Образи поеми Т.Шевченка "Гайдамаки"
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Образи поеми Т.Шевченка «Гайдамаки»
0таке-то було лихо,
По всій Україні!
Гірше пекла… А за віщо,
За що люде гинуть?
Того ж батька, такі ж діти, –
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли…
Т. Шевченко
Постать Шевченка — це постать пророка, співця
народного. Він був гнівним словом цілого поневоленого народу, в пам’яті
якого дотлівали останні задимлені головешки з гайдамацьких пожеж. А
бурхлива епоха одлунювала в змучених душах сліпих бандуристів, та й
сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами.
Відомо, що той, хто не знає свого минулого, не вартий
майбутнього. Звідки ж можна почерпнути знання про життя наших предків?
З пісень та переказів, літописів, наукових праць істориків. До таких
джерел належить і художня література, зокрема, поема Т. Г. Шевченка
«Гайдамаки».
Вона змальовує картину селянського повстання 1768
року, вiдомого в iсторiї пiд назвою Колiївщина, приводом до якого були
знущання конфедератiв над населенням Правобережної України. Почавшись у
районi Чигирина, воно швидко поширилося майже на всю Київщину i
частково на Подiлля й докотилося до Уманi. На його чолi спочатку стояв
запорожець Максим Залiзняк, але потiм до нього приєднався уманський
сотник Iван Гонта. Таким є iсторичне пiдгрунтя шевченкiвської поеми. Головний герой твору – повсталий народ. «Гайдамаки» – поема
полум'яного, грізного народного гніву, породженого соціальною і
національною кривдою:
...Замучені руки
Розв'язались – і кров за кров,
І муки за муки!
Гайдамаки – це, стверджує поет, герої, орли:
На ґвалт України
Орли налетіли …
Вони нещадні й непримиренні у своєму всенародному
визвольному пориві, у відплаті панам за заподіяні кривди, знущання:
Як смерть люта, не вважають
На літа, на вроду…
Де пройдуть – земля горить,
Кров'ю підпливає.
Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальовує
сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьківщини, рідного
краю від польських панів-поневолювачів.
Образ повсталого народу конкретизується в поемі в
трьох героїчних постатях – Яреми Галайди, Максима Залізняка та Івана
Гонти.
Ярема – узагальнений художній образ
повстанця-гайдамаки. У передмові до поеми Т. Шевченко зазначив, що
«Галайда вполовину видуманий», а в примітці додав: «… між Звенигородкою
і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема
Байстрюк, а потім Галайда був … наймитом». Це вказує на те, що образ
Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у
його створенні велика роль належить творчій уяві.
Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки,
учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у
ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті,
лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це
почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він
своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану.
Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема
перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну
волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві:
А Ярема – страшно глянуть –
По три, по чотири так і кладе.
Образи Залiзняка i Гонти надихали Шевченка змалку, з
тих часiв, коли вiн слухав пiснi кобзарiв, у тому числi присвяченi
Колiївщинi. Зрозумiло, чому вони постають у поемi зромантизованими та у
дечому зiдеалiзованими. Лiта орел, лiта сизий
Попiд небесами,
Гуля Максим, гуля батько
Степами, лiсами.
I образ, i стиль зображення Шевченко запозичує у народної пiснi, пiдкреслюючи народнiсть Залiзняка, який:
I воює, i гарцює
З усiєї сили.
Залiзняк змальовується як цiлiсна особистiсть, що живе
лише однiєю метою, проте це не заважає йому спiвчувати простим людям
(наприклад Яремi) i взагалi бути близьким до них, за що гайдамаки
називають його «батьком». Вiн вмiє не лише битися, а й вчасно
пiдбадьорити гайдамакiв, пiдтримати їхнiй бойовий дух. Його образ –
образ улюбленця народу, «громади в сiряках». Ярема, виведений в поемi
саме як представник цього народу, символiчно стає Залiзняковi за сина: Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч нерiдний син Ярема,
А щира дитина.
Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець
народних мас. Навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до
старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «У
нас один старшина – батько Максим». Таким гайдамацьким батьком виступає
Залізняк протягом усього повстання. Він виявляє високу мужність у бою,
особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню,
піднімає їх на боротьбу. Це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно
з ними зв’язана. Кобзар Волох співає про нього:
…Наш отаман,
Орел сизокрилий!
Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу.
Родиною йому були гайдамаки, найбільшим багатством – любов і повага
товаришів: Залізняк – це втілення народного гніву проти панів,
непримиренності, нещадності до ворогів.
Суворими барвами змальовано Івана Гонту. Головна його
риса – почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам.
Автор навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси
його характеру – мужність, незалежність, силу волі. Приєднавшись до
повстанців, узявши в руки «свяченого ножа», Гонта ні перед чим не
зупиняється. Особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені
вбивства Гонтою своїх дітей. Образ Гонти як людини Шевченко змальовує в
дусі народних традицій. Своїх дітей, що стали католиками, він убиває в
ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. Саме цим зумовлені
його слова, звернені до мертвих синів:
Сини мої, сини мої!
На ту Україну
Дивіться: ви за неї
Й я за неї гину.
У поемі Шевченко змалював образ української дівчини Оксани.
Основа образу Оксани народнопісенна, тому вона –
«зоря», «ясочка», «серцем грибка». Її карі очі, як зіроньки, сяють, у
неї «білі рученята», «чорні брови». Проте Оксана ще красивіша духовно:
читачеві імпонує її глибоке кохання до Яреми, вірність у почуттях,
турбота про хворого батька, солідарність із повсталими.
Ліричність мови Оксани повністю відповідає її
емоційній вдачі. Ось як вона звертається до свого коханого:
«Прилітай же, мій соколе, мій голубе сизий!». Ніжність Оксани – риса
національного характеру українок.
Залізняк і Гонта зображені як непримиренні месники за
народні кривди. Шевченко з великою любов’ю змалював образи борців проти
влади панів. Саме тому твір мав велике виховне значення для багатьох
поколінь борців за народне щастя. Поет постійно наголошує на глибоко
повчальних уроках Коліївщини:
Слухайте, щоб дітям потім розказать,
Щоб і діти знали, внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали…
Змальовуючи боротьбу українського народу в минулому,
Шевченко прагнув збудити героїчний дух народних мас, підняти їх на
боротьбу проти самодержавно-кріпосницького ладу. Приклад ватажків
гайдамацького руху, на думку поета, повинен нагадувати сучасником про
славні традиції народного опору панівним класам, їх імена не повинні
забуватись. І для нас вони завжди будуть прикладом мужності і вірного
служіння рідній землі.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
