|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Олександр Олесь
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Олександр Олесь
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
“ Олександр Олесь”
О. Олесь літературний
псевдонім Олександра
Ивановича Кандиби народився 5
гридня 1878р. в містечку Білопілля на
Сумщині По батьківський лінії
його рід походив з чумаків по
материнский з кріпаків . Батько Иван
Федорович працював на
рибних промыслах в Астрахани де й утопився
у Возлі коли Сашкові виповнилося 11
р.І залишилась його мати Олександра Василівна , «
з трьома дітьми і зтрьома карбованцями в кишені
». Як могла, прихиляла до дітей
небо виховуючи у любові і
добрі . В чотири роки Сашко уже
вмів читать і незабаром перед ним
почала відкриватися чарівна поезия Шевченкового « Кобзаря» .
І рідному містечку навчався в початковій школі
потім у двокласному училищі . Пятнадцятилитним
юнаком Сашко вирушив з дому вступив до хліборобськоі школи у містечку
Дергачі неподалік від Харькова. Навчався у
хліборобській школі починає
видавати рукописный журнал «Комета» ,
в
якому друкує свої вірші писані
російською та українською мовами. В одному з віршів цієї
пори (« Моє благання» 1897р.). На жаль після
хліборобської школи Олександр не мав
права поступать до університету . І
розуміючи це ,він ,ще навчаючись у
школі , студією слов, янської мови -
болгарську, сербську , польську . Ставши вільним слухачем
агрономічного відділення Київського політехнічного
інституту незабаром через
матеріальні нестатки залишає
його 1903р. вступає до Харківського ветеринарного інституту.
Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття
пам , ятника І.П. Котляревському в Полтаві . Незабутні пам , ятники в
душі молодого поета залишаються від зустрічей з Б.
Грінченком , В. Семійлинком , М. Коцюбинским , Л. Українкою. Тут він
передає до
збірника «
Багаття » , що виходив в Одесі свої вірші . Передреволюційні
події 1905р. поет сприймає як необхідний процес оновленя, створює
зкличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені
поетами переклади з російської «Марсельєзи» ( Над залитою
кров , ю землею») « Варшавянки» ( «Хмари зловіщ нависли над
нами …») «Сміло у ногу рушайте ». Спад революції викликав
у душі поета розчарування, відчуття руїни мрій 1906р.
влітку, поет їде в Крим разом зі своею мойбутньою дружиною, студенткою
Бестужівських курсів Вірую Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він
укладає свою першу книгу «З журбою радість обнялась» . Книга мала
великий резонанс, багато схвальних оцінок. Наприклад М. Зеров писав : «
Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави « . Перша поетична
збірка Олеся представляла його як ніжного лікаря і в одночас як поета
високого громадянського звучання . У ній ніжні молитви закоханості у
красу природи, романтичного – радісносприяття світу, в якому хочется
жити, творити, любити. Революційне піднесення в 1905р. сприймається
поетом як активний спротив силам зла, поневолення, а відтак журби у
всезагальному значенні цього слова. І він велично співоє поетичний гімн
у віршах «Ми не кинемо зброї своєї»… «З військом за волю
боролися ми» , « Три менти » , « Жалібна пісня ».
Глибоко символічного знання набуває вірщ « Айстри ». 1905р. якщо
розглядати його в контексті суспільно - політичнитх подій .
Квіти , як люди , чекали змін
, «
рожевого ранку » , мріяли , «про сонячні дн і» їм
уявлявся прекрасный світ , « де вічна весна ». Переживаючи
поразку революції , сприймаючи реакцію як метод витравлення зі
свідомості народів будь – якого прагнення до волі , Олесь
гутує нову збірку , презначення якої фокусує уже
в самій назві : « Будь мечем моїм ». Він каже , що його
слово рідне , але в ньому так багато музики і світла . І для
ворога вона має стати , як меч , а для рідного краєм сонця . Проте під
задумою автора назвою збірка не вийшла заборонила цензура; отже , друга
книга побачила світ 1909р. як «Позія» у Санк – Петербурзі .
Відновлено назву було лише при переведенні 1918р. Друга і третя 1911р.
збірки засвідчили, як глибоко переживає Олесь суспільні катаклізми , як
болить йому народна доля . Наступними виданнями були « Драматичні
спади. Книга четвертого столяття» 1914р. « Поезія . Книга пятого
століття » 1917р. шостій підготовленній до друку збірці не судилося
побачити світ.
Прагучи ідеальної гармонії між формою і
змістом , сподіваючи глибокий ліризм , символізм в поезії , єдність
музики й слова , звуків і барв , Олександер перебуває у пошуках ,
притаманних новоромантиках і символістам прекметно , що
поет, складаючи вірші , програвав її арфі , лірі чи кобзі , маючи хист
до музичного мистецтва . О. Олесь недає вняткового значення утвердження
рідної мови з метою уникненню бездуховності . А це можливо лише за умов
вільного розвитку суспільства . Олесь сприймає ідею федеративного
устрою як « весну народів » , хоча він розуміє , яка хитка
спільна ситуація , ускладнена боротьбою різних політичних сил і рухів .
Водночас він знаходить у собі сили гутувати до друку шосту збірку
поезій «На хвилях » що мала побачити світ на початку 1919р. Однак
на Україну поет не повернувся , хоча усім серцем він завжди був з
рідною землею . Настольгічні мотиви присутні у всій його поєзії ,
писаній на його чужині ( збірка «Чужиною» 1919р.) звертаючись до
історичної пам'яті свого народу , до переказів з
давньорускої історії , поет пише добірку віршів « Менуле
України в піснях . Княжні часи » (1920р.) 1912р. у
Відні друкує збірку сатиричних поезій « Перезва » під
псевдонімом В.
Валентін ( український
письменник який згодом емігрує з Західної Украіїни в радіанську Україну
і буде розстріляний енквідистами ) . У1919р. – 1922р. разом з Антоном
Крушельницьким та іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим
в Україні . Моторошні події 1921р. – 1923р. поет зобразив у циклі “
Голод ” що , увійшов у збірку “ Кому повім печаль мою” у
циклі віршах поет створює алегоричний образ всепожираючого голоду ,
котрий усе з’їв на своєму шляху “ вівцю, як хліб
шмат , ковтав , дітей малих з’їдав з кістками , не обминав
дерево і трав “ .
Цим циклом , як і П. Тичина , Олесь
сказав своє слово
про
“ гуманістичні ” устремління на Україні нової , радіанської
влади в 1921р. – 1923р. викрив її істинне піклування про народ .
Тривожні повідомлення з України глибоким болем дивуються в
душі Олеся : розстріл поета Г. Чуприни, арешт синів Антона
Крушельницького , Івана й Тараса , котрі, як тільки перебрались із
Галичини в радянську Україну , були звинуваченні в тероризмі й
антирадянської діяльності. Під враженням цих подій О.Олесь пише драму
“Земля обітована “ 1935р., чим одним із першим в українській літературі
розкривається суть сталінської політики .
Крім поезії , драматичних творів , у
творчій спадщині митця прозові публіцистичні твори , переклади з
російської , білоруської , польської , сербської , болгарської ,
німецької , англійської , арабської мов , публіцистичні та
літературно – критичні статті .
Останній свій час Олесь зустрів у Парижі
. Стан журби і самотності поглибився трагічною звісткою про загибель
сина Ольга Ольжича .
А 22 липня 1944р. не стало Олександра
Олеся . Його поховали на Ольшанському цвинтарі у Парижі.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
