|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Ольга Кобилянська
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Ольга Кобилянська
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
Ольга Кобилянська
(1863 — 1942)
Народилася Ольга Кобилянська 27
листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині
в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років
вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку
мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність
майбутньої письменниці минули в
румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава,
Кімполунг. Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891р. — у
Чернівцях. У Південній Буковині, заселеній переважно німцями
й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи
культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. тут не було.
Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з
історії культури українського народу. Перші літературні
твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без
чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають
на початок 80-х рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї
дівчини”, “Доля чи воля?”). Ранні неопубліковані твори
Кобилянської (“Гортенза”, “Малюнок з народного життя на
Буковині”, “Видиво”, “Людина з народу” та ін.)
сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення,
відображаючи окремі сцени з життя містечкової інтелігенції,
людей з народу. Німецька мова, як і німецька культура,
відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської.
Вони, як слушно зауважила Леся Українка,
допомогли Кобилянській вийти в широкий світ загальнолюдської
культури. Але для утвердження Кобилянської як української
письменниці необхідно було глибоко знати не лише українську
мову, а й надбання української літератури. Цю істину вона все
ясніше почала усвідомлювати і з кінця 80-х років наполегливо
вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє дедалі
більший інтерес до його життя. Тоді ж вона бере активну
участь у так званому феміністичному русі, який
зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися
представники передової інтелігенції. Ставши у 1894р. однією
з ініціаторок створення “Товариства руських жінок на
Буковині”, Кобилянська обгрунтувала мету цього руху в брошурі “Дещо
про ідею жіночого руху”. Письменниця порушила питання про
тяжке становище жінки “середньої верстви”, активно виступила
за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне
людини життя. Ці думки виявилися в ранніх творах
письменниці. У деяких з них (“Гортенза”, “Вона вийшла заміж”
та ін.), змальовуючи духовний світ своїх
героїнь, письменниця робить наголос на їх пошуках особистого
щастя. В “Людині”, а ще більше в “Царівні” особисте щастя
героїнь Кобилянської більшою чи меншою мірою вже
пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в
житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують
розвиток її духовних сил. Продовжуючи проблематику “Людини”,
повість “Царівна” (1895) свідчила про розширення
світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери,
засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу
історію. Писалась вона і доопрацьовувалась тривалий час
(1888 — 1893), первісний текст її був німецький, пізніший —
український. Надрукована повість була в газеті “Буковина” (1895)
і того ж року вийшла в Чернівцях окремим
виданням. Торкнувшись морально-етичних проблем життя
інтелігенції у таких новелах, як “Аристократка” (1896),
“Impromptu phantasie”, Кобилянська продовжує розробляти їх у
наступних творах і створює три цілісних образи жінок-інтелігенток
в оповіданні “Valse melancolique” (1898). Згодом вона
повертається до цієї теми в повістях “Ніоба” (1905), “Через
кладку”, “За ситуаціями” (1913). Тема інтелігенції проходить
через усю творчість Кобилянськоі — від її ранніх оповідань
та повістей до “Апостола черні”. Зображення життя села, його
соціально-психологічних і морально-етичних проблем стало
другою провідною лінією творчості Кобилянської. “Щоденники”
письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х
рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи
проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей.
В новелі “Жебрачка” (1895) письменниця вперше показує людину з народу,
яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У
середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя
селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями
буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її
творчість страшною трагедією-братовбивством
(“Земля”). Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська
дала в новелах “Банк ру-стикальний”, “На полях”, “У св.
Івана”, “Час”, “Некультурна”. Визначним досягненням
української літератури, вагомим внеском письменниці
у розробку теми землі у світовій літературі є повість
Кобилянської “Земля”. “Факти, що спонукали мене написати
“Землю”, правдиві. Особи майже всі що до одної також із
життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих
фактів, і коли писала, ох, як хвилями ридала!..” — згадує О.
Кобилянська в автобіографічному нарисі “Про себе саму”. Саме
це дало підстави Франкові назвати “Землю” твором, який, крім
художньої цінності, “матиме тривале значення ще й
як документ способу мислення нашого народу в час
теперішнього тяжкого лихоліття”. На початку 900-х рр.,
розробляючи проблеми, накреслені в ранніх
творах, письменниця прагне розширити сферу своїх художніх
пошуків, звертається до абстрактно-символічних тем і образів
(“Акорди”, “Хрест”, “Місяць” та ін.), пише ряд поезій в
прозі, серед яких є майстерні художні мініатюри. Кобилянська
друкує окремі твори в модерністських журналах “Світ”,
“Українська хата”. Реалістичні й романтичні тенденції
творчості Кобилянської своєрідно поєднуються в одному з її
кращих творів — повісті “В неділю рано зілля копала”, в
основі якої — мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи,
Грицю, та й на вечорниці”, що неодноразово опрацьовувався
українськими письменниками, зокрема М. Ста-рицьким у драмі
під однойменною назвою. Повість перекладена багатьма
мовами, інсценізована, з успіхом йде на сценах театрів нашої
країни. Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр., у період, коли
Північна Буковина опинилася під владою боярської Румунії,
проходила в особливо складних і тяжких умовах. Українська
мова й культура у цьому краї жорстоко переслідувалися, проте й
у таких умовах Кобилянська налагоджує контакти з українською
літературною молоддю прогресивного журналу “Промінь” (1921 —
1923), з львівським місячником “Нові шляхи”, з харківським
видавництвом “Рух”, де протягом 1927 — 1929рр. вийшли
її “Твори” в дев'яти томах. У творах Кобилянської
періоду першої світової війни та часів
боярсько-румунської окупації Північної Буковини з'явилися
деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема
війни (“Юда”, “Лист засудженого вояка до своєї
жінки”, “Назустріч долі” (1917), “Зійшов з розуму” (1923) та
ін.), що була однією з провідних у творчості В. Стефаника,
Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевої та
ін. У деяких оповіданнях та новелах післявоєнного періоду
Кобилянська звернулася до відображення тих морально-етичних
проблем, що стали предметом художнього аналізу в багатьох її
творах, написаних у кінці XIX — на початку XX ст. Так,
мотиви “Землі” знаходять своєрідне продовження і певне
поглиблення в соціально-побутовому оповіданні
“Вовчиха”. Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр підпадає під
певний вплив символізму (“Сниться”, “Пресвятая богородице,
помилуй нас!”). У романі “Апостол черні” письменниця певною
мірою ідеалізує буковинське духовенство, наділяючи
таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма
громадянськими й
християнськими чеснотами. Виступивши в середині
90-х рр. як українська письменниця з оповіданнями
й повістями з життя інтелігенції, Кобилянська протягом майже
півстоліття створила десятки оповідань, нарисів, новел,
повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів,
лишила значне за обсягом листування. Велика частина її
творів написана німецькою мовою. З них лише деякі були
надруковані в періодичних виданнях; у 1901р. вони вийшли
окремою книжкою під назвою “Kleinrussische Novellen”. Окрему
ідейно-тематичну групу становлять мемуарні та
публіцистичні твори Кобилянської, написані в радянський
період її діяльності. Обставинами життя і творчістю
Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт. Разом з тим
вона ніколи не замикалася у вузьких етнографічних рамках
і охоплювала зором усю Україну. Активна учасниця
загальноукраїнського літературного процесу, Кобилянська
постійно спілкувалася з культурами інших народів, зокрема
тих, які жили в Австро-Угорській імперії. Завдяки
новаторству, співзвучності прогресивним тенденціям світової
літератури проза Кобилянської в її вершинних виявах
викликала і викликає значний інтерес не лише в нашій
країні, а й за її межами. Кращі твори письменниці вийшли у
перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими, відіграли
й відіграють важливу роль у міжслов'янських літературних
контактах, піднімаючи міжнародний престиж українського
художнього слова.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
