|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Петро Гулак-Артемовський
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Петро Гулак-Артемовський
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
Петро Гулак-Артемовський
(1790 — 1865) Петро
Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м. Городище
на Черкащині в сім'ї священика. Вчився в Київській академії
(1801 — 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років
учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У
1817р. вступає вільним слухачем на словесний факультет
Харківського університету, а вже наступного року викладає
тут польську мову. В 1821р. Гулак-Артемовський захистив
магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и
преимущественно отечественной и о способе преподавания
последней”, згодом стає професором історії та географії, з
1841р. — ректором університету. Літературні інтереси П. П.
Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в
Київській академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише
два віршових рядки з переспіву поеми Буало “Налой” (1813).
Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає
після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і
викладацької роботи в університеті. Підтримує дружні стосунки
з Г. Квіткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським
та ін., виступає на сторінках “Украинского вестника” з
перекладними й оригінальними творами, написаними у різних
жанрах. У 1818 — 1819pp. Гулак-Артемовський друкує в
“Украинском вестнике” переклади прозових творів, критичних
статей польських письменників. 1819р. — російський переклад
з польської мови “каледонской повести” (шотландської)
“Бен-Грианан” (“Украинский вестник”); нарис
“Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской
прозе)”. 1817р. — “Справжня Добрість (Писулька до Грицька
Прокази)”, оригінальний вірш українською
мовою. 1818р. — “казка” “Пан та Собака” (“Украинский
вестник”), написана на основі фабульної канви чотирирядкової
байки І. Красіцького “Pan і Pies” та окремих епізодів іншого
його твору — сатири “Pan niewart slugi”. Ця
“казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в
розвитку жанру байки на Україні. Це була, по суті, перша
українська літературна (віршова) байка, написана із свідомою
орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову. 1819р.
— письменник опублікував в “Украинском вестнике” ще дві байки —
“казку” “Солопій та Хівря, або Горох при дорозі” і
“побрехеньку” “Тюхтій та Чванько”. 1820р. — цикл
байок-“приказок”: “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун”,
“Лікар і Здоров'я” (“першоджерело” — приповідки І.
Красіцького). У 1827р. Гулак-Артемовський написав ще три
байки — “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці”.
Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського
також пов'язаний з творчістю
Красіцького. Спираючись на літературні зразки попередників в
українському і світовому байкарстві та на фольклорні
традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні,
самобутні вірші, йдучи від просторої байки-“казки”
через байку-“приказку” (цю традицію продовжив Л.
Боровиковський) до власне байки, з якою згодом успішно
виступили в українській літературі Є. Гребінка й особливо
Л. Глібов. Виступи письменника в “Украинском
журнале” свідчать про пошуки нової естетики. Крім двох
віршів “Чаяние души христианской” та перекладу уривка з поеми
“Суд Любуши” — “Царский стол (Древнєє чешское предание)”,
Гулак-Артемовський опублікував там перекладні статті “О
поэзии и красноречии”, “О поэзии и красноречии на Востоке”
(продовження першої) і “О поэзии и красноречии в древних и в
особенности у греков и римлян”. Не останню роль у пошуках
письменника відіграло читання ним в університеті лекцій з
естетики, які він готував один час за книгою О. Галича “Опыт
науки изящного”, де були викладені основні положення
романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського,
визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс
тощо. 1827р. — виступ на сторінках “Вестника Европы” із
“малоросійськими баладами” “Твардовський” і “Рибалка”, якими
представлено романтичну баладу
різних тональностей. “Твардовський” — це вільна
переробка гумористичної балади А. Міцкевича
“Пані Твардовська”, основу якої становить досить популярна у
слов'янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що
запродав душу чортові. Балада “Твардовський” користувалася
значним успіхом у читачів. Після публікації у “Вестнике
Европы” вона відразу була передрукована в журналах
“Славянин”, “Dziennik Warszawski”, у “Малороссийских песнях”
Максимовича, вийшла окремим виданням. Балада
Міцкевича відома й у перекладі білоруською мовою (“Пані
Твардоўская” — 40-ві pp. XIX ст.), причому в опрацюванні її
сюжету білоруський автор слідував переважно за
баладою українського поета. “Рибалка” — переспів
однойменної балади Гете (ще раніше її переклав
російською мовою Жуковський) — має вже виразно романтичний
характер. 1827р. в “Вестнике Европы” Гулак-Артемовський
друкує дві переробки Горацієвих од “До Пархома” (вперше до
Горація Гулак-Артемовський звернувся ще 1819р., надрукувавши
в поважному стилі переклад його оди “К Цензорину”. На кінець
20-х pp. і пізніше (1832, 1856) йому належить кілька
наслідувань Горацієвих од. Це, передусім, два віршових
послання “До Пархома”). З кінця 20-х pp. Гулак-Артемовський
відходить від активної літературної діяльності, пише лише
принагідне, здебільшого у зв'язку з пам'ятними подіями
в його службовому і родинному житті. В останні
роки Гулак-Артемовський написав ряд ліричних медитацій
в народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не
друкувалася) — “Не виглядай, матусенько, в віконечко”, “До
Любки” (останній вірш перекладений російською мовою О.
Фетом), “Текла річка невеличка”. Помітну увагу приділяє
Гулак-Артемовський питанням
міжслов'янських мовно-літературних взаємин,
фольклорно-етнографічному вивченню слов'янських народів.
Показовою з цього погляду є складена ним “Инструкция в руководство
г. адъюнкту Срезневскому по случаю назначаемого для него
путешествия по славянских землях с целию изучения славянских
наречий и их литературы” (1839). Продовжує цікавитись
Гулак-Артемовський в цей останній період і
літературним життям, захоплюється творами Шевченка,
підтримує зв'язки з російськими, українськими, польськими
діячами культури (ще раніше він познайомився в Харкові з А.
Міцкевичем, з яким один час підтримував дружні стосунки), турбується
про виданая творів окремою книжкою. Його обирають членом
кількох науково-літературних товариств, зокрема
“Московського товариства аматорів російської словесності”,
“Королівського товариства друзів науки” у Варшаві. |
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
