|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" як невичерпне джерело українознавства
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" як невичерпне джерело українознавства
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
Повість Івана Нечуя-Левицького
“Кайдашева сім'я”
як невичерпне джерело українознавства
Ще І. Франко зазначав, що повість
“Кайдашева сім'я” “з огляду на високоартистичне змалювання селянського
життя” належить “до найкращих оздоб українського письменства”. З
великою художньою силою і правдивістю І. Нечуй-Левшіький розкрив у
цьому творі духовні цінності, які склалися впродовж століть в
українській родині. Новаторство письменника якраз виявилося втому, що
він показав руйнування набутої духовності труднощами щоденного життя,
відтворив такий стан українського селянства, який нівечить справжню
суть його “народного духу”.
В етнографічній розвідці “Світогляд
українського народу” І. Нечуй-Левицький вказував на великі моральні
потенції народу, суть яких відбилась насамперед в усній поезії. Він
радив письменникам не обминати колоритних народних висловів і через їх
освоєння показати світові неповторну душу українців. Найрізноманітніші
засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у
“Кайдашевій сім'ї”. Змалюванням саме буденного життя
українських селян повість “Кайдашева сім'я” вирізнялася у літературі –
адже тогочасні автори захоплювалися переважно святковою стороною
селянського побуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці.
Косовиця, жнива, плекання городини, “зимова” жіноча робота (прядіння,
ткання полотна, шиття і вишивання одягу) – ці та інші щоденні клопоти
визначали стосунки між членами сім'ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно
виписані і святкові звичаї та обряди, глибоковікові традиції і
вірування.
Втіленням української релігійності і
високої народної моралі є у повісті Мелашка. Її любов до рідної матері,
чоловіка, намагання догодити свекрусі приємно вражають. Доведена до
відчаю, Мелашка їде з односельчанами в Київську Лавру на прощу –
святкування паски у Києві, за народним повір'ям, мало б принести у
сім'ю Боже благословення. Письменник поетизує свою героїню. Так,
лірична душа Мелашки почула у жалібних піснях ченців у чистий четвер
(напередодні Великодня) “якесь море сліз, що зливалось тисячі літ, І
злилось докупи, і полилось піснями з грудей. Здасться, в тому морі сліз
текли ріки народного горя од самого початку світу...”.
Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш,
мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням.
Але тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не
відповідала християнським уявленням. Сини і невістка Мотря надто часто
порушували четверту заповідь Божу: не поважали і не шанували батьків. А
народна мораль грунтувалася в основному на заповідях Божих. У селі
зневажали злодіїв, п'яниць, покриток, ледарів, хвальків, безбожників
Тут ніколи нікому нічого не забували. Не могли забути й Мотрі того, що
вибила свекрусі око, а Карпові – що ганявся за матір'ю з дрючком. Люди
добре знали характери тих, кого вважали негідними: вибираючи Карпа
десяцьким, хтось підкреслив, що “буде добрий сіпака”, а пропонуючи
жартома кандидатуру Мотрі, селяни висміяли цю жінку:
– А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, – прикинув слівце один жартівливий чоловік.
– Не можна, вона повибиває всім бабам очі, – гукнули чоловіки, сміючись.
Глибокий знавець селянського життя і
побуту, селянської психології І. Нечуй-Левицький розумів, що про народ
треба писати без будь-яких прикрас. У центрі повісті – повсякденний
плин життя селянської сім'ї, в якому на перший план висуваються
побутові сварки, спричинені відсутністю прагнення зрозуміти один
одного. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що цей повсякденний
плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових
виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Гумор
письменника сягає корінням у народний грунт і міцну національну
літературну традицію. Природжений гумор Нечуй-Левицький вважав
невід'ємним елементом національної психіки, що “затаївся в усіх звивах
розуму і фантазії щирого уіфаїнця і є глибоко своєрідним”. Контрасти
створеного народом величного епосу і дріб'язкової хатньої війни надають
повісті особливого іронічного забарвлення (“Не чорна хмара з-за синього
моря виступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину”).
У повісті письменник гумористичне показав взаємні заздрощі, плітки та
шалені вибухи злості серед Кайдашів. Проте гумор у повісті має
співчутливий характер: автор бачить вплив на психологію Кайдашів
їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини вони потра-пили
в нові, незвичні обставини. Із серії комічних подій складається сумна
картина буття сім'ї, де син виступає проти матері, й уся родина марно
витрачає сили і здоров'я на безглузді супе-речки та чвари. Такий стан,
на думку письменника, не відповідає справжній суті “народ-ного духу”.
Духовна роз'єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську
родину, яка впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.
Яскравий колорит звичаїв, обряди народних
замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описи
селянського одягу та оселі, насичена прислів'ями і приказками мова
повісті – усе це дає підстави вважати цей твір справжньою енциклопедією
народознавства.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
