|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Повість-казка "Земля світлячків" Ц природній переказ
письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії
(Віктор Близнець)
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Повість-казка "Земля світлячків" Ц природній переказ
письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії
(Віктор Близнець)
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
РЕФЕРАТ
з української дитячої літератури
на тему:
Повість-казка „Земля світлячків” –
природній переказ письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії
(Віктор Близнець)
Віктор Близнець – відомий український письменник, який присвятив
свою твору діяльність дітям. З під його пера вийшло багато оповідань
для малого читача. Серед його творів важливе місце займає повість-казка
„Земля світлячків”. Написана вона в 1977-1978 роках.
Нова повість-казка „Земля світлячків”
знайомить із життям лісових чоловічків, які перемогли страшних печерних
ворогів. „Земля світлячків” – це весела й трохи
сумна казкова повість про Сиза ХІІ, про лісових стовусів і тривусів та
їхню перемогу над Магавою І та його прибічниками. Складається твір з 16
розділів, кожний з яких починається скороченим записом змісту розділу.
Всі розділи з’єднані між собою. Повість-казка приваблює читача тим, що
в ній поєднане реальне і вигадане, дійсність і фантастика, добро і зло,
радість і смуток. На першій сторінці повісті – казки містять такі слова самого автора:
- Цю повість я писав, доброю пам’яттю згадуючи лісову Каланчу,
сосни й березові галявини Пущі – Водиці, моїх найкращих друзів у
походах Олею і Раю, які одного разу привели мене до невеликого горбика
над озером і сказали: „Ось тут він і похований, наш бідний Чублик”. –
внизу стояв підпис – Автор.
Про що ж ця повість-казка? Хто такі
стовуси і тривуси? Чому Магава І – ворог? і т.д. Дати відповідь на ці
запитання можна дати тільки тоді, коли прочитаєш твір. Отже, починаємо
мандрувати сторінками казкової повісті. Коротко ми дізнаємось про події
в них.
Розділ 1.
Сиз ХІІ, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості.
Кімната Сиза завалена і закидана книгами.
Крім книг мав ще одну слабість – любив поспати: 1 око – читало, друге –
спало, потім перше, що читало – спало, а друге читало. Спав вдень,
вночі відчиняв свій музей.
Було в Сиза ХІІ сестра Мармусія – про неї
більше довідаємось в Розділі 3.Вона приносила братові в музей
березового квасу, запалювала люльку і вкладала брата на малий шкіряний
диванчик. На дверях музею вішала табличку: „Скоро буду”. Пішов у лісову
академію. Сиз ХІІ”. А жили вони в Країні Довгих Озер.
Своєму музею Сиз присвятив все життя. Ось
він іде до музею, протирає рукою табличку, на якій вигравіювано
старовинними літерами:
Все відомий музей світлячків доктора трутознавства і личинкознавства Сиза ХІІ Стовуса.
Вхід безкоштовний!
Відвідини тільки вносі.
Ласкаво просимо!
До нього в гості іде друг Вертутій зі своїм дванадцятилітнім онуком Чубликом.
Розділ 2.
Сиз ХІІ веде гостей в підземелля і показує свої найдорожчі скарби.
„Коси русалок” і „Риба-мішкорот”.
Розповідається про те, що Чублик вчиться в
Лунарії, в славнозвісній школі професора Ворсави на першому курсі.
Сиз веде їх показувати свій музей.
Розмовляють. Вертутій не забуває своє слово присмачувати м’яким
громоподібним прикашлюванням: кхе-хе, кхам!
1-й зал музею: земляні світлячки –
гнилики, трухляки, гриби, личинки та ін. дива. На дверях: Руками не
чіпати – пече!
(Хе-хе, жартую, не бійтеся! Сиз ХІІ).
Чублик відкриває двері – із глибини залу
лилося якесь волохате, якесь підсинене підземельне сяйво! Сих водить
Чублика, показує, розповідає.
2-1 зал: було страшно і темно як в
глибокій печері, і в тій густій імлі блукало безліч маленьких вогників
– ліхтариків. Це жуки – світляки, з латинської лампіриси. „Коси
русалок” – це звичайні дощові черв’яки.
3-й зал: морське дно – риби, водорості, риба-мішкрот”.
Розділ 3.
Сиз ХІІ знайомить нас з рідною сестрою
Мармусією, замовляє три чашечки кави коро-хоро і висловлює кілька
мудрих думок. Під кінець він обмінюється з Вертутієм цікавими
подарунками.
„Мармусія (97 років) – висока, пряма,
сухорлява стовусиха, вчилась в Ютландії, в королівському коледжі”. Сиз,
його сестра, Вертутій і Чублик розмовляють.
Сиз дарує Чублику світлячків, яких
виростив сам, а Ветутій йому – вітряного млинка, який крутиться в інший
бік.
П’ють каву, Мармусія розповідає про коханого Чуй-Голована, який в неї на очах розбився.
Розділ 4.
Сиз ХІІ, Вертутій і Чублик пливуть до верхнього озера.
„На пущу! Веслуйте сюди!” – гукає з берега Хвороща. У царстві динь.
Всі пливуть озером на човні: сперечалися,
хто першим поселився на берегах Довгих озер: стовуси чи тривуси.
Сваряться, кричать, б’ються – човен перевертається і всі падають у
воду. У Чублика випали подаровані Сизом світлячки... Вибралися всі з
води на човна. Пливуть далі. Лунає пісня. Хворощ кличе до себе.
Пригощає динями: 1-ша – всередині галушки;
2-га – диня-верблюд;
3-я – диня, обліплена глиною; розбили – налита медом;
4-та – диня-кавун;
5-та – диня-вертутівка.
Переїлися, у всіх болять животи, на що
Хвороща каже: „чрево не дерево, роздасться. Коли Хвороща пішов на город
по ще одну диню – гості втекли, сіли в човен і попливли.
Розділ 5.
Дорога на Верхнє озеро. Перегук звірів у
темряві. Розмови про дикого лісового приблуду. У ????????? вітрячків.
У Вертулія тріснули ґудзики на штанах від переїдання динями.
Пливуть. Побачили незнайомих звірів. Сиз розповідає про звіра (Мертва Паща) який задушив його діда.
Підпливши до піщаного берега
- це володіння Вертутія - вітрячки, далі царство водяних
млинків, далі 2 ряди піщаних млинків. Відпочили, скупалися.
Сиз повернувся додому. Біля будинку побачив що за ним стежать 2 чиїсь хижі, насторожені очиська.
Розділ 6.
Погані прикмети: птахи і гриби тікають із
лісу. Всі збираються на раду до професора Варсави. „Ви вмієте ходити
по-королівському?”.
Ранком в лісі все гриміло. Всі зібралися
до Варсави... Сиз вирішує іти на Щербаті скелі в розвідку, Чублик з
ним. Під час мандрівки Чублик вчить ходити Сиза по-королівському –
кроком тихим, підстрибуючи.
Розділ 7.
Обвуглені дерева. Страшна зграя, що
пробиває собі дорогу в хащах лабами. Втеча, погоня, підводна мандрівка.
Бачать обвуглені дерева, в дуплі мертві
білченята – все в лісі спалене. Оглядають. Хтось підкрадається...
Тікають від страшних незнайомих чудовищ. Повертаються додому.
Розділ 8.
Дивний гість-відвідувач, з якого зробилося 12. Напад і нагле викрадення Сиза.
Раптом до музею зайшов незвичайний гість.
Сиз показує йому музей. В кожному залі з гостя робиться всі більше і
більше. В кінці їх зробилося 12. вони викрали Сиза, несуть його через
музей. На це надходить Вертутій з Чубликом, бачать це, кличуть на
допомогу.
Розділ 9.
Сиз в ямі. Розмова 2-х каторжників – болотного і печерного. Дещо цікаве про Магаву і його одноплеменців.
Сиза принесли в печери, поклали в яму. Сиз
зачув, як Дригайло і Квасило (сторожі Сиза) розмовляють про Магаву, про
те, що вони бояться води, дізнаються, що Магава – брат Мертвої Пащі...
Приходять печерні зброєносці і забирають Сиза до сокрушителя.
Розділ 10.
Сиз перед ликом Магави І. Білий кінь. Сльози старого Лапані. Треба рятуватися!
Приводять Сиза до Магави. Все в
перевернутій подобі (кінь, крісло і т.д.) Магава хоче, щоб Сиз привів
своїх до нього. Магава налякався світлячка, що випоз з Сизової кишені.
Сиз побачив діда Лапаню, той розповідає як його спіймали. Вирішують
тікати.
Розділ 11.
Гра у печері піжмурки. Куди пропав Лопаня? Куа попадає на втікачів. Ще одна втрата.
Слуги Магави – шукають втікачів. Сиз з
дідом домовляються розійтися. Слуги їх доганяють, та їм вдається втекти
і врешті решт зустрітися знову.
Розділ 12.
Мармусія з веслом на озері. Троє на човнах. Хто швидше – ти чи вони?
Мармусія заходить в кабінет брата і
помічає, що його немає. Зустрічає Вертулія та Чубрика, вирішують шукати
Сиза. Пливуть на човнах на озері і знаходять Сиза з дідом.
Розділ 13.
Сліди розбою над озером. Друга нарада у
Варшави. Мудре й повчальне слово професора. Сиз: „Треба готувати
кручу!”
Вороги спалили музей-корч Сиза, млинки
Вертулія. Збираються на другу нараду у Варшави. Складають план як
визволитися від ворогів.
Розділ 14.
Стовуси й Шривуси готують кручу. Сиз і
Чублик у засідці. Парадний вихід Магави. Картина жорстокої страти.
Всі роблять засідку на кручі. Сиз і Чублик пішли, щоб привернути увагу ворогів і привести їх на кручу.
Розділ 15.
Таємничі приготування стовусів і тривусів. Руя і чорні блискавки котяться до озера. Де Чублик?
Сиз з Чубликом біжать, за ними женуться
вороги. Всі стовуси і тривуси оточили Магаву з його служителями,
загнали їх в куш: ті впали з кручі.
В цей час печерні і болотні найманці
Магави нищать підземну школа Лунорний зал. Чублик хотів їх зупинити,
його вбили. Друзі ховають Чублика на високому погорбі.
Розділ 16.
Останній, який підтверджує древню істину:
все йде, все минає, а добра кава ?????? і світлячки залишаються на
землі.
Після сну Сиз прокинувся на долоню сіло
мале пташеня. Він збудував новий корч-музей, зібрав нову колекцію
світлячків. Стояло 3 вітрячки.
Таблиця на музей була та сама, внизу дописано: „Заходьте тільки по-королівськи. Оп-ля-ля!”.
Вертутій ходив до Сиза в гості з своїм молодшим внуком.
- Ходімо, я покажу вам своїх світлячків.
В повісті письменник змалював красу
природи, людської душі, відважність та справедливу боротьбу проти
ворогів.
Цей твір великий сплив на дітей: вчить
працювати, бути щедрим, як Хвороста, відважним як малий Чублик та всі
стовуси і тривуси.
Такі твори необхідні в повинні займати
значне місце в дитячому читанні. Фантастичний персонаж Сиз-стовус,
Мармусія, Вертутій, Чублик і багато ін. зовсім свідомо входять у
свідомість сучасної дитини.
Добрих чоловічків не можуть покорити могутні злі сили, життя торжествує.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
