|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Поезія Емми Андієвської
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Поезія Емми Андієвської
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
з курсу “Сучасна українська поезія”
на тему:
Поезія Емми Андієвської.
Емма Андієвська (1931) належить до так званої Нью-Йоркської групи
(Б.Бойчук, Б.Рубчак, Ю.Тарнавський, П.Килина, Е.Андієвська, В.Вовк),
хоча був такий час, коли вона заперечувала цю приналежність. У її
творчому доробку 12 збірок поезії та 6 книг прози. На даний час вона
більш захоплюється малярством, ніж літературною творчістю.
Члени Нью-Йоркської групи
зрозуміли марність спроб звести літературу з соціальним життям
суспільства і відмовились від цих спроб. Можна сміливо назвати їхню
поезію асоціальною, асуспільною. Поезії Андієвської є яскравим
прикладом цього. Напевне не останню роль відіграла у цьому доля
українських діаспорних митців. Живучи в країні, яку сприймаєш лише як
одне з багатьох можливих місць проживання, цілком природньо, що не
переймаєшся її суспільним життям. А твоя батьківщина - це
чужина, бо через її соціальний уклад там не знайшлося місця для тебе.
Тому й обрали ці діаспорні поети шлях творення у своїх творах власної
асоціальної дійсності. В поезії Андієвської, як вже зазначалося, важко знайти соціальні
мотиви. Вона витворює власний світ, відштовхуючись лише від
своїх внутрішніх переживань. Як зазначає Тарас Возняк: “ Натомість
правдиве поетизування відбувається в ширших рамках - воно є креуванням
світу/мови, а відповідно і о-мовлюванням світу, прирощуванням цього
світу через творчий акт поета. І, ясна річ, не кожен поет, у
посполитому розумінні слова, є таким поетом - поетом-креатором.”(2.).
Поетеса намагається вирватися з вже існуючого світу у світ, де потрібно
все створювати наново:
Що, коли світу існування - вибрик
Нам ще не знаної терпкої порожнечі,
(“Вігілії. Спокуси святого Антонія”)
Світ ще не знаний, його ще потрібно пізнати , і поет є посередником
у цьому пізнанні. Читач сприймає цей новий світ через сприйняття поета.
Світосприйняття Андієвської дозволяє нам подивитися на звичні речі з
несподіваної незвичної точки зору. У цьому й полягає завдання
поета-креатора: відкрити читачеві інший світ, створити його для читача.
На мій погляд, відкривання і творення у даному випадку є синонімічними.
Логіка Андієвської-поета часто не відповідає нашому поняттю
логіки. Ця її алогічність і є спробою вирватися з буденної дійсності в
уявний світ, де вона може створювати дійсність за своїми уявленнями.
Можливо, вічність - вхід в сліпучість кани,
В чарунки запаху і кольору цитрини…
Можливо, вічність тільки з іскри трунок,
Єдиний закрут хатки слимака?..
Можливо, вічність - небуття хамелеон,
Який з отруйних дивиться на нас ліан.
(“Вігілії. Спокуси святого Антонія.”)
У традиційному розумінні Вічність - це щось абстрактне, що не має
ні початку, ні кінця, темрява, пустка. А тут раптом - іскри, слимак,
хамелеон. У цих образах- порівняннях відображається суб’єктивне,
особистісне світобачення. Саме до суб’єктивного, індивідуального
світосприйняття пізніше звернуться українські поети 80-их.
Емма Андієвська живе і працює у Мюнхені, Німеччина. Проте її
поезія має “глибинну “українськість”1, незважаючи на те, що в її творах
важко відшукати патріотичні мотиви. Вся її творчість глибинно
українська, просякнута українськими реаліями, українськими мотивами,
надзвичайно близькими українцям. І все це дуже природньо,
дуже органічно.
Пів-оселедця, келишок, коньяк…
Суто український натюрморт з традиційною національною закускою.
Але її “українськість” проявляється не лише у сфері побуту, але й
у сакральній сфері. Зокрема у ставленні до Бога як до чогось існуючого,
але недосяжного і невловимого:
Я співаю про Тебе,
Воно ж береться гарбузовим цвітом, окапиною, деревом.
Ти поруч - увесь неоспіваний.
(“Я співаю про тебе. Пісні без тексту”)
Література:
1. Андієвська Емма. Поезії.
2. Возняк Тарас. “Небуття-хамелеон” в поезії Емми Андієвської.// Сучасність.1992 №5.
3. Світо-Вид . 1996 №11.
1 Богдан Рубчак. Кам’яні баби чи світовид?//Світо-Вид.1996 №11.
5
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
