|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Поетеса Леся Храплива
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Поетеса Леся Храплива
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Поетеса Леся Храплива
Поетеса
надзвичайно вимоглива до своєї творчості. Читаючи деякі з її віршів,
здається, що вона не завжди впевнена у потужності свого слова. Багато
написаних її рукою віршів завершуються рядками, сповненими твердої віри
в те, що праця її не марна, що поетичне слово є і буде зброєю, яка
поведе сучасників і наступні покоління світлими шляхами до щасливого
майбутнього.
У ліриці постають образи поета-борця, глибокого мислителя, рицаря
духу і волі, людини високої мети і сильної волі. Всюди, де йде мова про
поезію, - все це образне розкриття любові Лесі Щур до свого поетичного
покликання, та її обов’язку, як патріота своєї Батьківщини. Як клятва
вірності музі боротьби звучить така строфа:
Я беру перо, щоб знов писати.
Тане простір і провалля літ.
Моя муза – де подвійні грати.
Моя муза – де колючий дріт.
Те, що краса майбутнього суспільства в його людяності не раз підкреслюється анафоричними повторами.
Часто утверджується така ідея: народ єдиний творець матеріальних і
духовних цінностей, викриває суспільний лад, заснований на гнобленні і
експлуатації та закликає до його знищення.
Збудила могутній порив у серці поетеси Мазепи на мрія. Заради
цієї ідеї письменниця давно відреклася від інших мрій. Вірш, в якому
розповідається про цю мрію стверджує думку, що поетеса знайшла свій
ідеал у відродженні. І хоча сьогодні мрія гетьмана Мазепи стала
реальністю і трактування його постаті однозначне, не фальсифіковане,
вона все рівно відчуває глибокий біль, бо не змогла взяти в цьому
особистої активної участі. Її болюче вражала кров українців, яка
пролилася задля втілення цієї ідеї в життя.
Лети, бистрокрила туго,
Легко крилатій літати...
Мені ж не заступить друга
Моєї вічної встрати...
Жагуче звертання письменниці до Бога передає вболівання її за цю мрію:
- Боже, я не прошу йому долі,
Лиш безсмертя Мазепиній мрії, яка б надала Україні давно очікуваний,
незламний суверенітет. Безмежна відданість народній справі, готовність
іти на самопожертву в ім’я свободи з великою силою виражено в таких
рядках твору:
Хай пориви шматують до крови
За той лет переможний степами,
Задля дівчини в стрічці дніпровій,
У чільці з позолочених храмів.
Мене схвилювало те, що письменниця так переконливо вдається до
цієї теми. Адже про мазепи ну мрію говорилося в тісному родинному колі,
ще з раннього дитинства, однак – пошепки, при щільно затулених вікнах.
У її безсмертя вона вірила все життя, ще з шкільної львівської лавки, а
згодом і у пластових таборах в Німе чинні, де патріотичне виховання
молоді, примножене тугою за безповоротно втраченою рідною землею,
ставилося і цінилося дуже високо.
Contra Spem Spero (Без надії сподіваюсь) – про себе могла сказати
і Леся Євгенівна Щур. Дуже часто допомогала закріпити ту віру і ту
надію щира молитва.
Таке воно, життя, - як даність, як реальність, як вічність:
Далеко десь минає час,
Учать мудреці намарно:
Заблисла суть життя нараз
В очах незлобних сарни.
Цими рядками завершує Леся Храплива вірш–роздум про плинність
часу, про зміну поколінь, про обов’язок живих, яким треба вічно
поспішати. Адже важко передбачити, куди поведуть життєві путі-дороги,
тому кожен із нас зобов’язаний зробити щось корисне та змінити після
себе хоча би якийсь, нехай незначний слід в історії людства, як це
робить Леся Щур, подбати про збереження до сьогоднішніх днів.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
