|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні
«Мабуть, з
часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким
іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній
творчості Остапа Вишні», — писав Олесь Гончар. Справді» Остап Вишня —
гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і
працьовитих, дотепних і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх
творів втілити риси характеру українського народу, передати його
ментальність. Тому багатьох струн людської душі торкало і торкає
вишнівське мудре, щире, дотепне слово.
Творча палітра Остапа Вишні досить
різноманітна: це і лагідна, м'яка усмішка, сповнена любові і приязні до
людини, й ущипливий дотеп, коли йдеться про безгосподарність, лінощі,
безвідповідальність, неуцтво. Сам письменник розмірковував так: «Що
треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть
насміятися з своєї, рідної людини?.. Треба — любити людину. Більше, ніж
самого себе». В цих рядках — весь Остап Вишня, його громадське та
письменницьке кредо, його стиль та творча манера.
Звідси — той своєрідний жанр м'якої,
незлобивої, виховної усмішки. Усмішки, а не фейлетону, де необхідна
категоричність та різкість, завдання якого — викликати огиду та осуд;
не нищівного памфлета, де сила та пристрасть викриття поєднується із
злою іронією та сарказмом...
Збагнувши народнопоетичну стихію,
навчаючись в Котляревського та Гоголя, глибоко шануючи Чехова та
Стефаника, благоговіючи перед генієм Пушкіна та Бєлінського, творчо
використовуючи спадщину Шевченка і Салтикова-Щедріна, Остап Вишня став
творцем нового гумористичного жанру—веселої, дотепної, саме вишневої
усмішки.
В своїй багатогранній творчості Остап
Вишня звертається до жанру фейлетону та памфлета, гуморески та нарису,
усмішки-жарту, усмішки-оповідання, усмішки-статті та рецензії.
Його улюбленими прийомами є інтимна
розповідь від першої особи, персоніфікація, композиційне використання
сну, контрастне порівняння, викриття — від зворотного.
Письменник щедрий на гротеск і приховану
іронію та їдкий саркастичний сміх. Гуморист влучно використовує народні
дотепи, прислів'я, крилаті слова, вдається до діалектизмів, фонетичної
зміни російських слів, професіональної термінології, архаїзмів,
іншомовних слів, творить свої слова і особливо викривальні прозивні
імена.
Всі його гуморески насичені розмовною
лексикою, розповідними інтонаціями. Творчість Остапа Вишні позначена
самобутністю та оригінальністю, непідкупною щирістю та людяністю.
В чому ж і як проявилась ця самобутність нашого гумориста?
Як письменник Остап Вишня виріс і
сформувався на благодатному ґрунті народнопоетичної творчості. Він наче
увібрав у себе народні думи та прагнення, соковиту розмовну мову з
іскристим гумором та влучними дотепами, чарівними піснями та незлобивим
сміхом.
Визначальні особливості гумору О. Вишні —
багатство відтінків і барв комічного, по-народному оковита мова,
своєрідно діалогізований виклад дії, мудрий, іронічно-усміхнений погляд
оповідача на порушені проблеми. Дотепні й художньо неповторні діалоги —
один із основних засобів характеристики й оцінки персонажів. Діалогам
притаманні неоднозначність, життєво-змістова наповненість,
колоритність; у них — і безпосередня інформація про людину, обставини
дії, комічну ситуацію, й авторська оцінка зображуваного. Власне, вони
надають змістово-художньої поліфонічності усмішкам митця.
Високо цінуючи влучний дотеп, кмітливе
слово, Остап Вишня надавав великої ваги й жанровим сценкам,
«моментальним» епізодам, що вимальовувались у діалогах та полілогах
його персонажів.
Відтворюючи ситуаційні й мовні багатства
ярмаркових спілкувань, сформовані протягом століть звичаї торговельних
перемовин, із неодмінним жартом, комічним словом, веселим ставленням до
всіляких гризот-незлагод, автор разом із тим поетизував кмітливість,
мудрість українського люду. Напевно ж, він відчував і щиру потребу
показати невичерпні джерела гумору, його народні витоки.
Загалом в Остапа Вишні багатий і
різноманітний арсенал лексико-стилістичних засобів, сюжетних,
ситуаційних прийомів, що визначають мистецьку своєрідність його
усмішок, фейлетонів, оповідань. Він майстерно застосовує, зокрема,
прийом зіставлення та поєднання в межах одного твору різних лексичних
«шарів» і стилів — побутової і політичної, літературної і ділової,
«протокольної-канцелярської мови, Стилю високого, ліричного й
буденного. Джерело таких мовностилістичних прийомів і засобів — мовна
практика народу, літературна класика, найперше — І. Котляревський,
Т._Шевченко, М. Гоголь.
Для викриття негативних явищ автор
знаходить ефективну зброю сатири. Він творить гротескно-фантастичні
сцени, де «входящі» та «виходящі» папери стають персоніфікованими
учасниками бюрократично-канцелярського дійства («Не викрутяться»);
вдається до іронічного зіставлення знівельованого канцелярського стилю
з живим народним мовленням («Отака мати...»). Усмішки О. Вишні
засвідчують розмаїття художніх форм, неповторність гумористичного
письма. І в жанровому розумінні слід говорити не тільки про усмішки,
письменник так само активно виступає у жанрі фейлетону й малого
фейлетону, як твору документального, а також гумористичного оповідання
(«Село згадує», «Дід Матвій», «Ярмарок»).
Славу народного письменника Остапові
Вишні принесли твори, в яких іскриться весняними барвами викривальний і
життєствердний сміх. І все ж слушно буде відзначити: автор усмішок,
фейлетонів чи оповідань — не тільки викривач, його таланту притаманна
поетичність в осягненні світу, ніжність і лагідність у ставленні до
людини, до природи.
Внесок Остапа Вишні в розвиток
української літератури вагомий, письменник був справжнім новатором,
першим, хто прокладав шлях українській сатирі та гумору за нових умов,
часто для цього жанру вкрай несприятливих, що й відбилося на життєвій і
творчій долі майстра слова.
Література
1. Бугляй Ю. Володар світу. – К., 1985.
2. Дузь І. Остап Вишня: Літературний портрет. – К., 1982.
3. Остап Вишня. – В кн.: Бернадські Н., Задорожна С. Українська література. – К., 1995.
4. Остап Вишня. – В кн.: Історія української літератури ХХ століття. Кн. 2. – К., 1994.
5
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
