|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Сатиричне зображення тогочасної дійсності у творі Г.С. Сковороди.
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Сатиричне зображення тогочасної дійсності у творі Г.С. Сковороди.
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат на тему:
Сатиричне зображення тогочасної дійсності у творі Г.С. Сковороди.
Григорій Савич Сковорода –
оригінальний мислитель, письменник, а також виразник ідей гуманізму.
Народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи Лубенського полку на
Полтавщині, у сім‘ї малоземельного козака. Початкову освіту здобув у
місцевого дяка–скрипаля, який підготував хлопця до вступу в
Києво-Могилянську Академію. Вже змалку Сковорода виявляв схильність до
"богочтенія", охоту до музики і до наук, грав на сопілці, співав у
церкві. З 1738 по 1750 рік навчався в Академії на Подолі, де отримав
блискучу на ті часи освіту.
З 1753 року
працював учителем піїтики в Переяславському колегіумі, але за
нетрадиційний підхід до викладання був звільнений з посади. Деякий час
працював домашнім учителем у поміщика. Саме тоді він пише свої перші
вірші. Останні 25 років життя
письменник провів у мандрах по Україні. Художня спадщина Сковороди
складається з віршів, зібраних у книзі “Сад божественних пісень” і
збірки байок “Басні харківські”.
Багатогранна і філософська
спадщина письменника охоплює найрізноманітніші аспекти людського життя:
науку, релігію, культуру, мистецтво. І можна однозначно стверджувати,
що основна суть його творчості спирається на загальний центральний
стержень, який розглядає проблему природи людини та її
призначення.
Г. С. Сковорода
написав понад двадцять філософських трактів, у яких виклав
своє бачення світу та життя в ньому. Вважав, що все навкруги
складається з двох частин: видимої і невидимої. У людини це тіло і
душа. Автор закликав постійно дбати про невидиму частину в собі. Світ
також ділив навпіл: на макрокосмос (явища природи) і мікрокосмос
(людина). Стверджував: все, що відбувається у макрокосмосі,
відображається в мікрокосмосі та навпаки. Звідси відомий вислів
мислителя: „Пізнай себе – і ти пізнаєш світ”.
З
поглядами Сковороди тісно пов’язані і його твори – байки та
пісні, як він називав ліричні вірші. 30 поезій
складали збірку „Сад божественних пісень”, головний герой
якої у пошуках правди, добра, щастя. Він ,як і автор, великий
народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи
перед нами свою благородну, чутливу душу, автор виливає свою журбу,
тривогу, роздуми. У багатьох творах Сковорода милується красою рідної
природи, чарами якої духовно збагачується. Найяскравіше це зображено у
віршах “Гей поля, поля зелені”, „Вже хмарка пройшла”.
Найвищою цінністю
для поета є воля. Сковорода на кожному кроці бачив
покріпачений люд і пристрасно жадав для нього волі. Свої роздуми з
приводу цього висловив у пісні “De liberate” (“Про
свободу”). У ній оспівано волю як найбільше багатство. Золото в
порівнянні з волею – ніщо, болото. Тут висловлена турбота автора про
те, щоб не позбутися волі. Тому поет і славить Богдана Хмельницького,
називає його героєм, батьком волі. У своїх творах він висловив
сподівання народу на часи, коли земля стане “царством любові... без
ворожнечі і чвар”.
Григорій Сковорода
не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. На думку
Сковороди: „Відтворити істину й висловити критичне ставлення до
суспільних явищ – таке завдання і призначення байки”. Тому майже усі
його байки– це зображення глибокої істини в простих життєвих
сюжетах за допомогою сатири. Так, наприклад, у
байці „Олениця і Кабан” письменник висміює прагнення козацької старшини
до дворянських привілеїв. Зустрівши Кабана, Олениця чемно вітається:
„Доброго Вам здоров’я, пане Кабан” ,- на що той образився. Виявляється,
йому нещодавно присвоїли титул „барона”. Доведено, що його предки були
благородними бобрами. „Вибачайте, пане Кабан, - відповіла
Олениця. – Ми, люди прості, судимо не по словах, а по справах. Ви, як і
колись, риєте землю і ламаєте тин. Дай Боже Вам бути і конем”.
Розумову
обмеженість людей висміяно в байці “Жайворонки”. Молодий
жайворонок сприйняв за орла черепаху, коли та з великим шумом і
гуркотом упала на камінь. З приводу такої нерозсудливості
старий жайворонок зауважує: “Не той орел, що літа, а той, що легко
сідає”.
Чванство й
самодурство панства засуджено в байці “Голова і Тулуб”, в якій
бундючний Тулуб у розкішній одежі величається перед Головою, здатною
обійтися малим, але дуже кмітливою. Простота і розум
протиставлені пихатості й нікчемності.
Байка “Чиж і
Щиглик” навчає скромності та волелюбності. Чиж, який потрапив у неволю,
бо спокусили його солодким харчем і гарною кліткою, тепер зрозумів, що
краще вже “сухар з водою, ніж цукор із бідою”.
Г.Сковорода завжди
вважав, що кожна людина повинна працювати за своїми здібностями. Ці
погляди він висловив у байці “Бджола і Шершень”, де Бджола –
це мудра людина, “що у своєму ділі працює”. Вона збирає мед, бо,
власне, народжена для цього. Для неї саме збирання меду – „ незрівнянно
більша радість від споживання його”. Цього ніяк не може збагнути
Шершень. І тому відразу можна зрозуміти, що Шершень – це уособлення
паразитів, які звикли жити за рахунок інших. Ідея байки проста: праця
повинна стати природною потребою для кожного.
Головне джерело
байок Сковороди – українська народна казка. А їх особливість полягає у
моралі, що буває в кілька разів більшою, ніж основна частина байки.
У своїх творах,
які ніби стали підсумком найвищих здобутків давньої української
літератури, Сковорода оспівав красу природи рідної Батьківщини, її
працьовитих людей, їх прагнення до волі і щастя. Висміяв панівну
верхівку за паразитизм і знущання з народу, проголосив
людину та її волю – найвищою цінністю. Автор розвинув ідею гуманізму,
вніс у літературу нові теми й образи. Він – перший з
українських письменників, що по-новому поставився до народної
творчості, розірвавши ланцюг заборон, який на той час сковував митців.
Народна мудрість стала основою у трактуванні ним багатьох процесів
суспільного життя.
Г.С. Сковорода
писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове:
нових людей, нове творіння і нову славу”. Можливо, ми українці ХХІ
століття, є тими самими людьми, які повинні здійснити пророцтво
великого письменника. Створити нову історію, відродити славу нашої
оновленої землі. Але незмінним залишиться тільки одне -
вдячність, що завжди житиме в серцях правнуків легендарного філософа –
Григорія Сковороди.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
