|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Сидір Воробкевич
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Сидір Воробкевич
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
СИДІР ВОРОБКЕВИЧ
Український письменник і композитор,
музично-культурний діяч і православний священик на Буковині, педагог і
редактор часописів Буковини, художник – така багатогранна діяльність
Сидора Воробкевича, що мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук,
Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С.Волох та інші.
Сидір Воробкевич народився 5 травня 1836 р. в місті Чернівці у сім’ї священика, вчителя богослов’я.
Воробкевич мав незвичайних предків. Його прадід утік свого часу з
Литви і звався Сеульський Млака де Орочко, а дід переробив Орочко на
Воробкевича. Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом Сидора.
Дід поета перейняв од свого батька безліч оповідей про козацтво,
Україну, Умань, Залізняка, Гонту. Багато оповідань Сидір чув з уст
своєї бабусі Параскеви, яка знала силу-силенну казок, пісень, народних
оповідань про козаків і турків.
Навчався Сидір Воробкевич у Чернівецькій гімназії, згодом – у
духовній семінарії, яку закінчив 1861 року. В гімназії він почав
складати вірші й створювати до них музику. Потім був священиком у
буковинських селах, де вивчав фольклор і побут місцевого населення.
Музичну освіту Сидір здобував приватно у професора Віденської
консерваторії Ф.Кренна. У 1868 році склав іспит на звання викладача
співу й регента хору у Віденській консерваторії. З 1867 року викладав
спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 р. – на
богословському факультеті Чернівецького університету. Як композитор
складав літературні пісні і псалми, компонував хорові твори, сольні
пісні та оперети, писав мелодії на власні вірші. Літературна діяльність Сидіра Воробкевича розпочалася 1863 року,
коли в збірнику “Галичанин” було надруковано п’ять перших віршів під
загальною назвою “Думки з Буковини”. 1877 року він видав перший
буковинський альманах “Руська хата”.
Сидір Воробкевич – один із засновників і редакторів журналу “Буковинськая зоря”.
Працюючи в Чернівецькому університеті, він очолював “Руське
літературне товариство”, а з 1876 року – студентське товариство “Союз”.
Сидір Воробкевич писав українською, німецькою і
румунською мовами. В літературному доробку письменника – вірші, поеми,
оповідання, повісті реалістичного і романтичного характеру. Кращі твори
Воробкевича пройняті любов’ю до трудового люду. Він розробляв теми
історичного минулого – оповідання “Турецькі бранці” (1865), поема
“Нечай” (1868), драми “Петро Сагайдачний” (1884), “Кочубей і Мазепа”
(1891), писав про тяжку долю селянства – вірші “Рекрути” (1865),
“Панська пімства” (1878). Одним з перших в українській літературі
відобразив життя робітників (драма “Блудний син”).
Найповніше талант С.Воробкевича проявився в ліричних віршах, де
поет “розсипає велике багатство життєвих спостережень, осяяних тихим
блиском щирого, глибокого, людського і народолюбного чуття” (І.Франко).
Характерними рисами поезії Воробкевича є мелодійність, близькість до
фольклорних джерел (вірш “Летить, летить чорний ворон...” та ін.).
Багатьом його творам властивий гумор.
Поет висловлював любов до рідної мови: його вірш “Мово рідна,
слово рідне”, покладений на музику автором, став хрестоматійним. Чимало
творів С.Воробкевича перекладено болгарською, німецькою, російською та
іншими мовами.
Перебуваючи на викладацькій роботі в Чернівецькій духовній
семінарії, гімназії, університеті, Сидір Воробкевич багато уваги
приділяв молоді: уклав пісенники для початкової школи, створив
посібники з теорії музики й співу та ін. Виступаючи одночасно як
композитор і письменник, він створює чимало віршів, пісень для дітей
(“Рідна мова”, “То наші любі, високі Карпати”, “Веснянка”, “Осінь”).
Після поїздки до Києва (1874) Воробкевич написав два чоловічі хори
“Цар-ріка наш Дніпро” та “Я родився над Дніпром, отому я козаком”.
За життя письменника було видано збірку віршів “Над Прутом” (1901) за участю І.Франка.
Перу поета належить ряд оповідань, новел, нарисів і сміховинок
(“Нерон”, “Сабля Сканденберга”, “Клеопатра”, “Іван Грозний”). Він –
автор циклу статей “Наші композитори”, у якому чільне місце відведене
композиторові М.І.Глінці. Помер Сидір Воробкевич 19 вересня 1903 року в Чернівцях.
За словами І.Франка, С.Воробкевич був одним з “перших жайворонків нової весни нашого народного відродження”.
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
