город Николаев

ГЛАВНАЯ
  ИНФО  


  • история города
  • карта Николаева
  • транспорт
  • гостиницы
  • банки | курсы
  • ВУЗы
  • кинотеатры
  • сауны, бани

  • НОВОСТИ
       
  • Николаев
  • все
  •  
      РАЗДЕЛЫ  


  • работа
  • знакомства
  • гороскоп
  • погода
  • ТВ-программа
  • пользовательский архив
  •  
     
     
     
    А
    Р
    Х
    И
    В

    пользовательский архив->рефераты, сочинения, курсовые, шпаргалки

    Створення рослинності в українській міфології: Сокіл-Род, Падуб, Білобог і Чорнобог, Земля, Дажбог і Жива, Перун-Стрибог-Сварог

    кем добавлено: twistfire
    жанр/группа/категория: украинская литература
    Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Створення рослинності в українській міфології: Сокіл-Род, Падуб, Білобог і Чорнобог, Земля, Дажбог і Жива, Перун-Стрибог-Сварог

    Содержимое (полное описание):
    Матеріал надано ukrlib
         Реферат на тему:
    “Створення рослинності в українській міфології: Сокіл-Род, Падуб, Білобог і Чорнобог, Земля, Дажбог і Жива, Перун-Стрибог-Сварог”
        
        Українська міфологія досить багата на
    символіку, велика частина – це символіка дохристиянського пантеону
    багатобожжя слов'ян, праукраїнців. Велика частина символів пов’язана з
    рослинним світом.
        Довгий час вважалося, що слов'яни-язичники
    мали примітивний пантеон богів, бідну міфологію. Проте вітчизняні та
    зарубіжні вчені /М.Максимович, М.Костомаров, О.Потебня, М.Грушевський,
    Б.Рибаков, О.Знойко та ін./ показали у своїх працях численність,
    вагомість язичницького політеїзму. На їх думку, праукраїнці особливо
    вшановували Дажбога, Перуна, Стрибога, Сімаргла, Мокош, Волоса
    /Велеса/, Берегиню, Ладу, Дану, Ярила, Сварога, Тура, Дива, Білобога,
    Рода та ін.     Одним із першобогів слов'янської
    міфології вважається Род. За міфами, він - зачинатель усього живого,
    Господар Світу, відає долями богів та людей. Род - це також бог
    природи, врожаю, "керує" дощем, блискавицею. Про могутність цього
    божества свідчить значна кількість споріднених генетично слів на
    позначення найважливіших понять: "родитель /батько/", "уродив урожай",
    "народитися", "родима сторона", "природа", "народ", "родовід" та ін. На
    думку Я.Боровського, Род усимволізовував міцність сім'ї,
    безперервність, незнищеність слов'янського етносу.
        Не менш важливим у пантеоні язичників
    виступав Дажбог - бог Сонця, світла, добра. Дажбог - головний бог
    Рідної Національної Української Віри /РУНВіри/, яку заснував Лев
    Силенко. "Дажбог - це свята Правда, Справедливість, життєтворяще
    світло, Святий Дух, Воля" /Л.Силенко/. Вагоме місце у пантеоні древніх
    богів посідав Стрибог. Він усимволізовував небесну силу, яка приносила
    як добро, так і зло /див. Добро і Зло/. Вчені визначають його як
    "володаря лютуючої стихії, хаосу, магічних заклять, що можуть
    обернутися на зло людям".
        Наші спостереження /аналіз
    спільнокореневих слів у восьми європейських мовах, зіставлення Стрибога
    з античними небожителями/ показали, що Стрибог - це не бог вітру /як
    помилково вважали раніше/. Стрибог усимволізовував божество війни,
    смерті з усіма її наслідками. Водночас він був охоронцем праслов'ян,
    богом грому, дощу, річок /Потапенко О.І., Потапенко Г.І., Потапенко
    Я.О. Стрибог у системі язичницьких богів праукраїнців /Проблеми,
    гіпотези, відкриття/. - Переяслав-Хмельницький, 1995/.     Перун символізував бога блискавки й
    грому, військової дружини. Він - нестримність, мужність,
    непереможність. Як бог-громовик приносив життєдайний дощ, сприяв
    врожайності.
    Цікавою й символічною постаттю є Ярило, який усимволізував весняне
    сонце, любов і пристрасть. Ярило - заступник трударів,
    хліборобів-сіячів. Відгомін про цього бога знаходимо у сучасних формах
    "яра" /весна/, "яриця" /зерно/, "яровина" /яровий хліб/, "ярка" /молода
    вівця/, "ярість" /лють, нестримність/ та ін.
    Велес /Волос/ - це бог "нижнього світу", заплавних пасовиськ, худоби. Часто з'являється у міфах як Змій-Дракон, суперник Перуна.
    Глибоку символіку для язичників мала Берегиня /Оберега, Велика
    Богиня/. Вона - захисниця людей від усякого зла, добра "хатня" богиня.
    Оберігала оселю, малих дітей, добробут сім'ї. Відгомін про неї
    знаходимо у словах "оберігати", "обереги" - магічні предмети, фігури,
    яким приписувалася таємнича сила. Схематичне зображення Берегині
    /символічна постать жінки з застережливо піднятими руками/
    трансформувалася в малюнок тризуба /див. Тризуб/.
    Надзвичайно поетичним у пантеоні язичників був образ Лади - богині
    любові, краси, гармонії життя. На думку М.Костомарова, Лада
    символізувала собою природу, життєву основу, була матір'ю сонця в його
    втіленні, богинею кохання, весілля, благополуччя, "подательницею благ".
    Відгомін вірувань у Ладу знаходимо у словах "лад" /порядок/, "ладний"
    /гарний/, "ладнати" /жити в мирі, злагоді/, Ладо /пестлива назва
    чоловіка, дружини//Про Лад див.: Стельмахович М. Лад у житті
    українців//Народознавство, 1996. - №33/.
    Колоритною постаттю в міфах праукраїнців вважається Дана - богиня
    рік. На думку О.П.Знойка, від її імені походять назви Дніпро, Дунай,
    Дон, Двіна, бо "да" - це вода, а "на" - неня". Тобто, Дана означає
    "Вода-мати". Дана символізувала Непорочну Діву, вічну красу, була
    дружиною Сонця. Її символ - липа /Знойко О.П. Міфи Київської землі. -
    С. 65-66/.
        Сонце - символ Всевидящого божества; Вищої
    космічної сили; центру буття та інтуїтивного знання; осяяння; слави;
    величі; правосуддя; Матері Світу; Центру; Бога-отця; Христа.
    Разом з місяцем сонце символізує чоловічий та жіночий початки. У
    різних міфологіях їм притаманні різні ролі. Іноді сонце може
    асоціюватися з образом батька, а місяць - з образом матері.
    У багатьох народів сонце визнається як найдавніше божество, тобто
    як символ верховної влади. Ще в XVI-XV ст. до н.е. в Єгипті сонце
    вважалося єдиним царем Всесвіту, а земний цар шанувався як сонячне
    божество. Давні греки величали його Геліосом. У пізній античності бога
    Сонця ототожнювали з Аполлоном, звідси й його епітет Феб-світлий.
        В язичницьку епоху слов'яни обожнювали Сонце в образі Дажбога, Сварога, Хорса та ін.
        Слов'янський язичницький пантеон богів знав
    й інші символи сонця в образах Ярила /бог весняного сонця/, Купала /бог
    літнього сонця/ та ін.     Багато з цих символів зустрічаються і в
    українців - "око Боже", "вогняна неспалима куля", "велике колесо або
    круг", "лик Божий або чоло Боже", "свіча, яку носять ангели" тощо.
        У свою чергу образ Сонця сприяв народженню
    на Україні багатьох подібних символів. Кроковеє колесо - весняні й
    купальські танці, що йшли по колу; мости - "символ проміння сонця або
    місяця", король - "одна із назв сонця"; воротар - "ворота відчиняються
    щоранку, випускають на небо сонце, а ввечері замикаються і ховають
    його"; Джурило /Журило, Чурило, Юрило, Ярило, Юрій/ - "божий ключник,
    володар Вирію, бо, що одмикає сиру землю"; жучок - хоровод, де "по
    зчеплених руках, як по мосту, йде дівчинка, що втілює жучка-сонце",
    /жучок, що ходить по колу, символізує сонце/. Зайчик /Білоданчик,
    Янчик, Женчик, Подолянчик, Корольок, Подоляночка, Ягілочка Красна
    Панна/ - у цьому циклі хороводів "рух Сонця зображався через дії
    людини"; Рожа - танок, "де сонце виступає в образі дівки Рожі".
        Солярну символіку мали вінок і коса, обряд
    водіння Кози, орнаменти, вишивання килимів, різьблення по дереву,
    керамічний посуд, де символами сонця є коло, хрест, розетки,
    восьмикутна зірка, свастика тощо.
        Солярну символіку мали хліб, калачі,
    коровай /див. Коровай/ тощо. Всі ці образи широко використовуються в
    українському фольклорі.
        У християнській традиції символічне
    значення сонця дуже різноманітне. Захід та затемнення сонця означають
    гнів Божий, праведне покарання, біду, скорботу, страждання. Сонячне
    світло символізує щастя /Іс.XXX,26/, відкриття, виявлення, відплату та
    праведну кару. Сонце - символ слова Божого /Лк., XXI,23/. Носії слова
    Божого мають своїм символом сонце. Сонце є вічне Слово, Господь,
    Христос. Він - Сонце правди, істинне світло невечірнє, вічне /Ів.,III,
    19; VIII,12;5; Об., XXI,23, XXII,5/.
    Список використаної літератури
    1. Потапенко О.І., Потапенко Г.І., Потапенко Я.О. Стрибог у системі язичницьких богів праукраїнців.
    2. Проблеми, гіпотези, відкриття. - Переяслав-Хмельницький, 1995/. 3. Знойко О.П. Міфи Київської землі. - С. 65-66

     
     

     
     
         
    +nikinfo.net не несет ответственности за содержание информации, которую размещают пользователи ресурса.
    nikinfo - Николаевский информационный портал © 2006-2018