|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Тарас Мельничук Ц поет Прикарпаття
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Тарас Мельничук Ц поет Прикарпаття
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Р Е Ф Е Р А Т
на тему:
“Тарас Мельничук – поет Прикарпаття.”
Прикарпаття… оспіване багатьма письменниками, талантами, чарівна
перлина нашої держави, мальовничий куток багатющої української землі,
що своєю величчю й красою надихнув на створення мистецьких шедеврів не
одного майстра пензля. Неповторні пейзажі, наповнена волею, гордістю і
кришталевою чистістю атмосфера виколисує й чарує мужніх, з незалежною
вдачею й щирою душею людей. І нічого, здається, дивного немає в тому,
що саме кращі сини і дочки Прикарпаття були в перших рядах тих, хто
самовіддано боровся й наполеглевою працею прискорював поступ нашої
країни до суверенітету.
Літературними талантами славився він не від сьогодні, його
літературна доля напрочуд цікава. Через чотири роки після смерті
Григорія Сковороди в гіганькому селі Уторопах 1797 року народився
перший гуцульський літописець Петро Ступницький, а майже через півтори
сотні літ тут же прийшов на світ відомий поет, лауреат Державньої
премії імені Т.Г.Шевченка Тарас Мельничук – поет розкованої уяви,
волелюбної душі, навдивовижну щедрої творчої праці.
Тарас Юрійович Мельничук народився 20 серпня 1938 року в с.
Уторопи на Косівщині у селянській родині, коли рясно палахкотіли в небі
зорі, а одна зірка скотилася в око немовляті, щоб живити дивною
енергією весь вік.
У різні періоди свого життя Т.Мельничук мешкав, або часто бував у
Коломиї. З Коломиєю пов’язана і його літературна творчість. Тут він
написавбагато своїх поезій, тут вони з’явилися друком у газетаг.
Причому, більшість з них, особливо ранні вірші кінця 1950-х – початку
1960-х рр, так і залишилися у першодрках.
Перший коломийсьий період в житті і творчості Мельничука дещо
формально можимо числити від часу найранішої публікації його віршів у
міськрайонній газеті “Червоний прапор” (беркзень 1959) по 1967 рік,
коли про нього ця ж газета писала як про автора збірки
поезій “Несімо любов планеті”. Далі ж ім’я Т.Мельничука надовго зникає
зі сторінок коломийськой періодики. Перший навколоколомийський період у
біографії Т.Мельничука позначений такими етапами: Яблунівську школу (у
сусідньому з Уторопами селищі) Тарас закінчив із відмінними оцінками, і
після цього почалися його ненастанні пошуки й митарства. Працював
коректором косівської райгазети “Радянська Гуцульщина”, далі доля
закинула поета в Комі, де він рубав ліс, теслярем у Сибіру,
наваловідбійником на Донбасі. Після служби в армії 1958 року і маючи
вже життєвий досвід, уявляючи чого хоче в житті, вступає до
Чернівецького університету, але на третьому курсі покинув науку і
поїхав, як тоді казали, за комсомольською путівкою на будівництво
Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, потім упродовж двох
років працював теслею на будовах Красноярського краю. Однак,
не забував Коломиї. Скажімо, в листопаді 1961 року в анотації до
добірки віршів, опублікованої в “Червоному прапорі”, йдеться про
Т.Мельничука як людину, яка колись співпрацювала з газетою, а тепер є
членом бригади комуністичної праці на новобудовах Красноярська. 1964
року Т.Мельничук поновився в університеті, але за півтора року за
вільнодумство його відраховоють. Після цього працює журналістом у
редакціях газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківській
обласній молодіжній газеті. 1976 року в видавництві “Карпати” виходить
перша збірка віршів “Нексімо любов планеті”. А в 1968 році Тарас
вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. Але
й тут не пощастило закінчити навчання – недремне око КДБ, давно
“засікло” стихійного бунтаря. Рукопис збірки віршів “Чага” поданий у
ужгородське видавництво “Карпати” і київське – “Радянський письменник”,
книга з прозорою символікою й образністю, прсякнута ідеєю національної
окремішності українців, стала останньою краплею, що переповнила чашу
терпіння тодішнього політичного режиму. 24 січня 1957 року, під час
хвилі ркпресій проти української інтелігенції, заарештували й
Т.Мнльничука. за “Чагу” Тарас віл дзвінка до дзвінка відсидів три роки
в колонії суворого режиму, звідки вийшов на волю в березні 1975 року.
Знаходився під наглядом органів безпеки. І квітні 1979 року за вчиненя
опору працівникові міліції, а насправді за антирадянську діяльність
арештований на 4 роки. Далі – кілька років адміністративного нагляду,
поневіряння в пошуках роботи.
Цькованого в Україні поета – інакодумця знали і видавали за
рубежем. 1982 в Торонто, видавництво “Смолоскип” видало збірку віршів
“Із-за грат”. Уже в час так званої перебудови у Велекобританії видано
книгу Т.Мельничука “Строфи із Голгофи” (1990). Та і в Україні –
Київське видваництво “Молодь” видало збірку поезії “Князь роси” (1990).
Саме за енї Т.Мельничукові й присудили 1992 року Державну премію
України імені Тараса Шевченка. Та поет вважав, що краща поезія згоріла
в батьківськії хаті, коли вдруге повернувся з в’язниці. Висока
відзнака, присуджена нашому краянинові, правдиво підтвердила, що Тарас
Мельничук – один із найталановитіших українських поетів нашого часу,
який плідно розвивав свій власний творчий стль.
Останньою з прижиттєвих кних Т.Мельничука була збірка “Чага”. І
коли чеємо, що книга як і люди, мають свою долю, та Мельничукова “Чага”
– цьому ще одне, хоч і трагічне підтвердження : впорядкований під цією
назвою рукопис книжки був ув’язнений і перебув під недоступним
спецзамком понад двадцять років. Визволення його з неволі – це немов
дивовижне повернення з небуття. Його поетичне слово немов наново
народилася на світ, стало вільним і життєдайним. 20 серпня 1993 року в
Коломиї офіційно повернули рукопис “Чаги” Т.Мельничукові. за кілька
днів до смерті друзі принесли Тарасові в лікарню сигнальний примірник
виданої коломиїсьим видавництвом “Вік” вистражданої “Чаги”. Поет глянув
на книжку, заплакав і сказав : “Тепер я можу померати”.
А невдовзі Коломия й Україна назавжди прощалася з Князем Роси. 29
березня 1995 року його не стало. Похований у с. Уторопи Косівського р-н
Івано-Франківської області, за своїм заповітом біля згарища рідної хати
на горі Комісівка. Це був поет, який обрав дорогу терну, а
вона його.
Пезія Мельничука гостро виражає, захоплює своїморигінальним
образним колоритом та сміливими узагальненями, розмаїтним інколи
дивовижним метафоричним розгалуженням, щедрістю почуттів і буйною
стихією емоцій.
Вірші поета пронизливі щирим болем за Україну, тривогою за долю
свого народу, тому вони так природно зріднилися з бурхливими прцесами
відродженя національної духовності, розвитку сувернітету й державності.
Відтоді, як 1990р згоріла батьківська хата, а з нею рукописи ще
не опублікованих поезій, в тому числі, й книги “Політичних в’язнів;
Т.Мельничук постійно жив в Коломиї.
Коломиїський адрес Т.Мельничука декількаа – іофіційних і
неофіційних. Починаючи з 1998 р., він жив нетривалі відтинки часу у
свого побратима Дмитра Гриньківа на нинішній вульці С.Бандери, 11,
кв.28, й у Євгена Пашковського на вул. Б.Хмельницького, 1 кв..35.
1988-1989р. – у Дмитра Гриньківа на вул. Шкрумелюка, 36а, кв.4, а також
у майстерні художника Василя Андрушака та у Генадія Романюка
на вул. Леонтовича, 81а, кв. 38.
Упрлдовж 1990-94р. Т.Мельничук мав помешкання, надане міською
владою на вул. Карпатській, 35, кв.4.Далі – також державну квартиру на
вул. С.Бандери. а з липня 1994р. – останньою, наданою місьвиконкомом
квартиру на вул. С.Стрільців. Якийсь час Т.Мельничук жив на вул. Євгена
Коновальця. Останні місяці жмття уже невиліковно хворий поет жив у
письменниці Ірини Том’як в Коломиї, на вул.Крушельницьких.
У місті над Прутом і завершився шлях Князя Роси.
Рішення виконкому Коломийської міської ради 1996р. встановлено
щорічну літературну премую імені Тараса Мельниука. Присуджують її за
видатні літературно художні твори, котрі сприяють духовному росту
громадян і здобіли широке громадське визнання. Першим лауреатом премії
стала поетеса з Городенки член Спілки письменників України Орися
Яхневич 1997 за збірку поезії “Нескорена”
?
Коломицський коледж
права і бізнесу
Про походження назв
“Гуцул і “Гуцульщина”.
Реферат
з
зарубіжної культури
студентка
групи Ю11
Юзефович О.
Викладач Сербенюк Л.М.
Коломия 2000
Коломицський коледж
права і бізнесу
Образне переосмислення номінацій
“гуцул”, “гуцульщина”
в творчості Гната Хоткевича.
Реферат
з
зарубіжної культури
студентка групи Ю11
Рогожинська Ярослава
Викладач Сербенюк Л.М.
Коломия 2000
Коломицський коледж
права і бізнесу
Міфологічна лексика гуцульщини
Реферат
з
зарубіжної культури
студентка
групи Ю11
Рогожинська Ярослава
Викладач Сербенюк Л.М.
Коломия 2000
Коломицський коледж
права і бізнесу
Участь гоцулів у
національно-визвольних змаганнях
Реферат
з
зарубіжної культури
студентка
групи Ю11
Дичук
Ольга
Викладач Сербенюк Л.М.
Коломия 2000
Коломицський коледж
права і бізнесу
Ірмалогічний спів на Гуцульщині.
Реферат
з
зарубіжної культури
студентка
групи Ю11
Глушкевич
Орисі
Викладач Сербенюк Л.М.
Коломия 2000
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
