|
|
 |
 |
 |
|
А
Р
Х
И
В
|
|
|
Творчість Євгена Плужника
|
|
|
|
|
| кем добавлено: twistfire |
| жанр/группа/категория: украинская литература |
Ключевые слова и краткое описание: реферат по укр. лит. тема: Творчість Євгена Плужника
|
|
Содержимое (полное описание):
Матеріал надано ukrlib
Реферат
на тему:
“Творчість Євгена Плужника”
Бачив життя до останнього
дна сотнями ран!
Євген Плужник
Серед тих, кому судилося "Розстрiляне
Безсмертя" постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому
всього 38 лiт (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, вiн був
заарештований i зiсланий до концтабору на Соловки, там i помер. Скiльки їх, молодих, талановитих,
люблячих свiт i життя, розтоптав чобiт сталiнських iнквiзицiй?!
Особливих провин не шукали, варто було лише потрапити у сiтi людоловiв.
З особливою ретельнiстю полювали на опозицiйний талановитий свiт
мистецтва, на духовну елiту з її життєтворчим духом. Євген Плужник - людина iз вершин
незвичайного таланту, тихої вдачi, стриманий, навiть обережний.
Тримався незалежно, i цього було досить... Вiн не був "ворогом народу", ворогом
радянського ладу. Плужник намагався його зрозумiти, осмислити,
"...бачив життя... сотнями ран!.." Його твори стали вираженням правди i
совiстi. Хто ще мiг так щиро ввiрити себе сучасникам? Суди мене судом твоїм суворим,
Сучаснику! - Нащадки безстороннi
Простять менi i помилки, й вагання...
Поет переконаний, що зрозумiють його:
I пiзнiй сум, i радiсть передчасну, -
Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть.
Отже, саме "спокiйна щирiсть" була основою
його свiтобачення та свiтосприйняття, яку не могли пробачити йому, коли
у 20-тi роки почалися в Українi судово-полiтичнi процеси. Читаєш чистi i проникливi рядки поета i
розумiєш, що свiт його душi мiститься у душi багатостраждального
українського народу: Ой, упали ж та впали кривавi роси
На тихенькi-тихi поля...
Мiй народе! Темний i босий!
Хай святиться твоє iм'я!
Вражає глибина думок i почуттiв Є. Плужника. Життєву науку вiн пiзнає у природi:
Вчись у природи творчого спокою
В днi вересневi. Мудро на землi...
...Вiр i наслiдуй.
Вiчнiсть природи, Всесвiту навiває фiлософськi роздуми про вiчнiсть i незнищеннiсть краси:
...Я дивлюсь i бачу: все навiки
На цiй осiннiй лагiднiй землi...
Життєву даль йому вiдкривали "...пелюстки вуст дитячих", чиста
душа, перша зустрiч i любов. У найскрутнiшi хвилини втоми i зневiр'я
звертався до Т. Г. Шевченка, у нього поет черпав сили: I знову в серцi вiдчуваю мир я
I тихий голос радiсних надiй.
Отже, прагнення миру i радiснi надiї були йому так необхiднi!
Поезiя Є. Плужника, як i його життя, адресована суспiльству. Задля
майбутнього суспiльства вiн здатний на самопожертву: Благословен єси, часе мiй!
О, жорстокий! I весь в кровi!
- Це нiчого, що я, мов гнiй, -
Пiд посiви твої новi!
Ця жертовнiсть життєстверджуюча: "Бо ось
вiрю i зросту колись". Вийшовши з народних витокiв, страждаючи за
народ, останнiм шматком хлiба дiлячись iз сусiдськими дiтьми у
голодному 1933, Є. Плужник увiйшов у безсмертя, вiрячи у торжество
добра: Зiйде колись велетенський посiв
Тишею вiрних днiв!
4
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
|
